https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/894a9f44ca0ea62c43d186eba715645d.git
Зміст Чи справді бути ухилянтом нині набагато почесніше аніж воїном, волонтером чи небайдужою людиною, яка не хоче жити в щасливому радянському концтаборі?
Буквально підряд в низці регіонів трапилась низка прикрих інцидентів в низці регіонів.
У місті Виноградів на Закарпатті група ромів села Онок висловлювала невдоволення через мобілізацію двох їхніх товаришів. Тому вирішили поламати вхідні ворота — і співробітники ТЦК та СП здійснили попереджувальні постріли у повітря.
Урешті конфлікт замʼяли — організатори сутички пішли власноруч ремонтувати ворота. Однак знайшлось низка українських громадян, які гаряче підтримували такі хуліганські дії.
В інтернеті не бракує відео з телефонів, де дружини ухилянтів та втікачів через Тису вимагають в консульствах Варшави паспорти терміново. А ще останній писк моди — посилати на фронт жінок, бо «мій чоловік не мусить воювати за Україну».
Дійшло до того, що реальні герої, які воювали під Херсоном, Енергодаром, Ізюмом, Бахмутом, на Донецькому та Луганському напрямках — за станом здоровʼя потрапляють на службу в ТЦК, і там незадоволені громадяни з матюками розказують, які вони «тв*рі, мʼясники» та посилають «на Бахмут».
Ось що розказав в інтервʼю «Суспільному» колишній штурмовик 80-ї десантної бригади Сергій Статкевич.
Він отримав тяжку контузію під Бахмутом, і далі у жовтні 2023 року Сергій став служити у ТЦК.
«У нас люди не цінують те, що є. Для людей немає війни. Коли я виходжу на оповіщення, вони часто проклинають, матюкають, посилають назад на війну. Поки я був там, на фронті, я був для вас героєм, а зараз, виходить, вже ніхто. Як це так?», — каже Сергій.
Читайте також: Мобілізація з фокусами? Як Зе-влада налаштовує проти себе армію та суспільство
Авторка цих рядків сама із родини військовослужбовців кількох поколінь, і тому дивуюсь, коли хтось розказує про шалені заробітки в ЗСУ, «ненароджених для війни» та маминих квіточок, які обовʼязково мають чекати перемоги чужими руками на соціалі в Берліні.
Військові — навіть талановиті та навчені втрачають на війні здоровʼя, розпадаються їх шлюби через тривалу розлуку. Діти ростуть без батьківської турботи. І врешті — є потреба в ротації. Бо неможливо за такої інтенсивності бойових дій лишатися рік — два без короткої заміни.
Тому, коли на низці сайтів зʼявились футболки та світшоти «Ухилянт» та «Дружина ухилянта» — я була не просто шокована, а лютувала.
Трошки магії пошуку — не виключено, що це є класика російського ІПСО, яке добре зросло на бажанні Офісу президента жонглювати питанням мобілізації та брехати суспільству, що є якісь бездонні запаси військових, які працюють в тилу. Насправді — можу певно сказати, що після того самого гучного «аудиту» до Сухопутних військ забрали людей, які ремонтували техніку та займаються логістикою. І не можна сказати, що це були якісь зманіжені ледарі.
Сплеск друку футболок «Ухилянт», припав на квітень цього року. Саме в цей період був великий брак снарядів на фронті та дуже хитка ситуація щодо голосування в Конгресі США американської допомоги.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/c35d45e03afcecfca1b45a49128e1b9d
Користуюсь емоційним надривом українців, росіяни хотіли зробити масовим явищем подібні модні аутфіти.
Нині, після масових скарг, частина маркетплейсів прибрала специфічний одяг. Однак осад таки залишився.
Чому ж бути ухилянтом стає модно, і чому на цьому грає Росія? Варто визнати, що у нас була повністю провалена кампанія з мобілізації 2023 року. Речники від влади заколисували український народ історіями про те, що ось-ось розберемось з Бахмутом й визволимо Крим уже до нового року. З єдиного телемарафону неслись гасла про «жити своє краще життя» і якихось вмотивованих, які роками не вилазитимуть із фронтового багна. А потім, коли настане день Х, всі ми намалюємо червоним губи, натягнемо вишиванки й підемо ділити перемогу на тих, хто її здобув кровʼю, і хто цей час курив кальян.
Читайте також: Бронь для цирків? А де пріоритети?..
Замість того аби працювати з іміджем армії, пояснювати людям що на них буде чекати — нинішня політична еліта влаштовує с*ачі із ЗСУ. Чого варта багатомісячна кампанія з випилювання Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, яка стала потужним деморалізаційним фактором. І не тому, що Валерій Федорович — всесильний чарівник Мерилін, просто всі побачили, як президент заздрить ЗСУ.
Також дуже сильно демотивують періодичні новини про снарядний голод, про недостатню допомогу з боку Америки та країн Європи. Замість того аби пояснити чому так і посилити дипломатичну роботу — політична верхівка погрожувала, скаржилась, шантажувала.
Врешті — не варто списувати й гі*номет у вигляді популярних програм а-ля «Вечірній Квартал».
Чого вартує свіжий номер, де клоуни у військовому однострої та з шевронами Сухопутних військ намагались висміяти колишнього очільника Рівненського ТЦК Олександра Ярмошевича.
Джерелом натхнення для сценаристів «Кварталу» став «злив» колаборанту Анатолію Шарію, у якому військовий цілувався з колегами.
Номер коміків Верховного Головнокомандувача був в рази огиднішим за оригінал. Тим паче це було дикою насмішкою над армією і бойовим офіцером — два місяці достеменно відомо, що колишній танкіст повернувся до служби на передовій у 5-й танковій бригаді.
У залі «Кварталу» сиділо чимало жінок з роздутими губами та чоловіків призовного віку, яким здалась смішною така наруга над ЗСУ перед Днем піхоти.
На жаль, за кілька днів після скандалу ми не побачили жодного притомного вибачення. А отже ремарка в номері, що у проблемах ухилянтства та проблемах з комплектацією винен «Олександр Вікторович», а не президент, уряд та Рада — була не випадковою.
Тому варто очікувати, що будуть нові відео з поламаними воротами біля ТЦК й нова серія футболок зі специфічними наративами.
Тим часом з німецького Гессена уже звучать голоси, що Німеччина — не гумова і зараз урядовці шукають компроміс, як допомогти Україні з «набором до війська».
Тому нинішня війна точно торкнеться не лише тих, у кого в родині уже є військові. Ця історія, яка торкнеться кожного, якщо, звісно, не бажаєш, аби гуманітарну допомогу на руїни твого дому привозив Філіп Кіркоров та Ганя Сємєнович.
Спеціально для Еспресо
Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар