Сотні людей прийшли попрощатися з українським захисником
У Вінниці 10 травня попрощалися із наймолодшим захисником Маріуполя Назарієм Гринцевичем, із позивним «Грінка». Чоловіки та жінки ставали навколішки, щоб вшанувати пам’ять воїна та проводити його в останню путь.
Фото із прощання публікують фотографи Костянтин та Влада Ліберови. Попрощатися з 21-річним воїном прийшли сотні людей.
У труну рідні та близькі поклали все, що Назарій любив за життя: хепі милий, набір конструктора LEGO, печиво Oreo та інші речі. Мама загиблого воїна не відходила від сина: убита горем жінка обіймала його під час прощання на стадіоні, під час відспівування в церкві, а також обіймала вже закриту труну, яку вантажили у катафалк. На руці у неї дві пари годинників — свої й ті, які за життя носив Назарій.
Усю дорогу до місця прощання колону з труною супроводжували товариші по службі Назарія, його друзі, родичі та просто небайдужі українці. Водії зупинялися та виходили з машин, пасажири виходили із громадського транспорту, а перехожі завмирали на місці. Вінничани на колінах та зі сльозами на очах проводжали Назарія Гринцевича в останню путь.
Саме прощання відбувалося на стадіоні. Побратими «Грінки» запалили червоні фаєри, як і заведено в «азовців».
«Це так страшно і так боляче, дивитися, як у труні лежить перш за все дитина. Так, герой, мужній і вправний воїн, справжній чоловік. Але ж дитина. Назарій казав, що боїться померти, але готовий віддати життя, якщо це буде потрібно для нашого майбутнього. І він не відступив від своїх слів», — підписали знімки фотографи.
Нагадаємо, що Назарій Гринцевич загинув 6 травня 2024 року у бою з російськими окупантами. У нього залишилася мама, сестра та брат. 2022 року Назарій разом з іншими бійцями полку «Азов» тримав оборону Маріуполя та заводу «Азовсталь». У травні того ж року за наказом українського командування вийшов у полон до росіян, а вже у вересні того ж року повернувся додому та продовжив службу у ЗСУ.
Також «Телеграф» розповідав про те, якими фразами запам’ятався Назар Гринцевич. Він радив українцям «їсти кашу та любити маму» і не тільки.