Правозахисник пояснює, чи є механізми для видачі Україні чоловіків призовного віку.
Після того, як у квітні 2024 року українським чоловікам за кордоном обмежили надання консульських послуг, у багатьох з них постало питання – чого чекати далі? Дискусію підігрівають заяви як українських, так і західних посадовців щодо пошуку варіантів для повернення чоловіків мобілізаційного віку на Батьківщину.
Чи є механізм на рівні ЄС?
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, правозахисник Олександр Павліченко розповідає «Телеграфу»: на рівні Європейського Союзу єдиної політики стосовно цього питання поки що немає. Водночас ЄС гарантував захист українським громадянам, у тому числі чоловікам, принаймні до березня 2025 року.
«Але є специфіка кожної з країн щодо того, як вони визначають статус осіб, які в ній перебувають. І умови перебування цих осіб неоднакові. Коли йдеться про українських чоловіків призовного віку, то так само кожна з держав вирішує, як вона буде регулювати це питання.
Ми бачили, наприклад, відповідь з Німеччини, що прозвучала на рівні представника парламенту, який сказав, що вони будуть визнавати навіть протерміновані документи і, відповідно, це позиція держави, що вони не збираються сприяти видачі українців, які перебуватимуть на території країни. Але не зовсім така ситуація може бути в країнах Балтії, які можуть реалізовувати свою політику. Може бути різний підхід, але, по-перше, він не є уніфікованим, по-друге, немає політики однозначної на рівні Європейського Союзу», – сказав експерт.
Готовність допомогти Києву у поверненні чоловіків призовного віку висловила Польща. Міністр оборони країни Владислав Косіняк-Камиш заявив, що Варшава і раніше пропонувала таку ідею українським колегам.
«Багато поляків обурюються, коли бачать молодих українських чоловіків у готелях і кавʼярнях і чують, скільки зусиль ми повинні докласти, щоб допомогти Україні», – сказав міністр.
Екстрадиція не спрацює
Як припускає Олександр Павліченко, основою для видачі чоловіків віком 18-60 років можуть бути міждержавні угоди між Києвом та країнами-партнерами, але таких домовленостей поки що немає.
«Це мають бути міждержавні угоди щодо видачі, передачі осіб і підставності таких дій, фактично вони мають бути базовані на міжнародному законодавстві, якого Україна дотримується.
На мою думку, питання якоїсь примусової видачі чи повернення на сьогоднішній день є нереалістичним. Фактично механізмів примусу на сьогоднішній день просто немає».
Не вийде здійснити й масову екстрадицію чоловіків. За цієї процедури громадянина під охороною та конвоєм повертають до України. Для того аби чоловіків призовного віку вислали з Європи, їх офіційно мають визнати злочинцями.
«Для процедури екстрадиції має бути кримінальна справа з вироком. Це судова процедура, за результатами якої має бути порушена відповідна процедура в тій державі, до якої Україна звертатиметься. І та держава буде ще з’ясовувати, чи не є це переслідуванням за політичними мотивами. І може бути визнано, що, скоріше за все, так, тому що це не звичайне кримінальне переслідування.
Чи вчинила особа, яка на той час виїжджала з України і заїжджала на територію іншої держави, якесь правопорушення або злочин? Ні, не вчинила. А тут ви раптом поміняли рамку і кажете: «Ні, а тепер ми вважаємо, що людина вчинила злочин». Це однозначно, як кажуть, дурниця», — каже виконавчий директор УГСПЛ.
Однак, аби стимулювати повернення українських громадян чоловічої статі до України, в окремих державах можуть ввести обмеження. До прикладу, прем’єр-міністерка Литви Інгріда Шимоніте днями повідомила: якщо українська сторона доведе, що чоловік ухиляється від військової служби, йому може бути відмовлено у наданні посвідки на постійне проживання в країні.
«Ніхто, звісно, не буде їх [військовозобов’язаних чоловіків] збирати та відвозити в Україну — такого не трапиться. Але можна обмежити цих осіб у соціальних виплатах, дозволах на роботу, документах — це варіанти, які я чую і від польської сторони. Тож почекаймо і подивімося, який варіант вони запропонують — можливо, він підійде і для Литви», — водночас заявив литовський міністр оборони Лаурінас Кащюнас.
Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що його країна не підтримує українських чоловіків, які намагаються сховатися від мобілізації в Україні, сидячи за кордоном. При цьому очільник МЗС наголосив, що можливості його країни обмежені, коли йдеться про примусове повернення громадян на Батьківщину.
Серед країн, які публічно відкинули ідею повертати чоловіків-біженців додому – Угорщина та Естонія.
Натомість віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що Україна домовилася з Європейським Союзом про продовження статусу тимчасового захисту для українців.
Але Київ має домовленість з Європейською комісією: щойно безпекова ситуація зміниться, статус тимчасового захисту буде переглядатися таким чином, щоб відбувався плавний процес повернення українців.
«Але зараз умов для такого рішення немає», – констатувала віцепрем’єрка.
Нагадаємо, раніше в інтерв’ю «Телеграфу» голова комітету ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко, роз’яснив, що ідея про видачу військовозобов’язаних чоловіків Україні є досить складною для реалізації. Українці за кордоном перебувають під дією двох юрисдикцій: української і країни, в якій вони фактично мешкають.