Ось уже два тижні у соціальних мережах бурхливо обговорюють фільм «Зрадники», презентований Марією Певчіх із Фонду боротьби з корупцією (ФБК), який створив Навальний. Обговорення швидко дійшло до запеклості, киплять небачені досі пристрасті, але здебільшого серед росіян – вони розкололися на два табори і криють один одного так, що тільки пiрья летить!
Відгукнулися буквально всі авторитетні безпосередні учасники подій 90-х, які добре знають все підґрунтя подій: Каспаров та Ходорковський, Шендерович та Кох, Венедиктов та Алексашенко, Мілов та професор Ліпсіц, Мальгін та Яковенко. І всі вони виступили із жорсткою критикою виробу Певчіх.
Громадяни України та вихідці з неї з цікавістю спостерігають за цією міжусобицею, але за рідкісними винятками вважають за краще не встрявати в чужу бійку, їхні думки зайняті серйознішими проблемами – реальною війною. Але тема стосується й України, оскільки ФБК і загалом рух Навального мріють про ПРБ, Прекрасну Росію майбутнього, сподіваючись її будувати – і брати участь, зрозуміло, в управлінні нею. Справа в тому, що для України ця ПРБ може виявитися зовсім не прекрасною. Та й поточні міркування є, досить вагомі, щоб відреагувати. Тому придивимося до ФБК, оскільки він зараз символізує рух Навального.
Критерій опозиційності та сумнівна прекрасність ПРБ
Відомий доктор Андрій Волна, який приїхав працювати в Україну і лікує поранених бійців ЗСУ, абсолютно правий, кажучи (він також популярний блогер і учасник форумів російської опозиції, на думку якого прислухаються), що мирним шляхом повалити режим Путіна неможливо. Також він дав чіткий критерій опозиційності росіян: зараз це ті люди та організації, які тим чи іншим способом допомагають Україні.
ФБК ніяким боком не відповідає цьому критерію. Фонд не підтримує ні Україну, ні ЛСР, РДК та інші військові російські формування у складі ВСУ, які зі зброєю в руках виступили проти російського фашизму. Або взяти справу Тимура Іванова, заступника міністра оборони РФ, якому закидають багатомільйонні хабарі та розпили – прихильники Певчіх радісно пов’язують його арешт із розслідуванням ФБК. Але чи на користь Україні боротьба з корупцією в армії агресора? Звичайно, ні!
Тобто ФБК аж ніяк не є союзником України. Можливо, попутник? Так пише у Фейсбуці уродженець Харкова Артур Кальмейєр, поет, письменник і перекладач, який емігрував із СРСР 1978-го, після року найтяжчої боротьби за виїзд. Але його ж аналіз змушує сумніватися у цьому:
«…я все частіше замислююся про те, що вони принесли б світові, якби прийшли до влади після Путіна.
По-перше, вони безперечно відстоюватимуть територіальну цілісність Росії. Для них Росія – жертва обману негідників, що захопили владу, а не батьківщина політичного тероризму, з населенням, що вітає захоплення будь-яких сусідських територій. ФБК погоджується, що Крим, можливо, доведеться повернути Україні, але – «в результаті розумних угод, що враховують інтереси місцевого населення».
По-друге (наслідок з пункту першого) вони не відмовляються від включення завойованих імперією в різний час етносів у «російський народ». Запитайте у людей із ФБК, що вони думають про відокремлення, скажімо, Башкортостану чи Карелії від Прекрасної Росії Майбутнього. Їхнє мислення залишається імперським.
По-третє, вони будуть проти повного і безумовного ядерного роззброєння Росії – «З якого дива, якщо змінити путінську владу на миролюбних нас?»
По-четверте, визнаючи провину їхньої країни у завданні Україні гігантської шкоди, людської та матеріальної, вони вважали б неприйнятними надто жорсткі умови, які можуть бути нав’язані Росії як репарації. Одна з їхніх дам нещодавно висловилася в стилі «сподіваюся, світ розуміє: прирікаючи російський народ на напівголодне існування в борговій ямі, вони тільки розпалять ресентимент і підготують ґрунт для нової війни». Вони ще не при владі, а вже загрожують.
По-п’яте, їхня боротьба з корупцією викликає багато питань. Якби корупціонери не розкрадали більшу частину бюджету, сьогодні Росія мала б надлишкові кошти для вкладення у війну! А ФБК – під час агресивної війни, зауважте, – продовжував публікувати матеріали, спрямовані проти російської корупції, за що їм, безумовно, мають бути вдячні відповідні органи тієї самої влади, якій вони протистоять».
Нічого собi попутники!
Студiя ІПСО-фільм
То хто ж вони для України? Відповідь дає фільм Певчіх. У ньому ФБК намагається очорнити реальних опозиціонерів путінському режиму, які багато зробили для допомоги Україні, намагається внести розкол у табір реальної опозиції. Мовляв, вони, які вершили справи у 90-х роках, загальнонародне добро нечесно привласнили самі і привели до влади Путіна.
Вже назва «Зрадники» асоціюється зі сталінським терором, з передовицями газет, що рясніють такими заголовками, і треба сказати, що зроблено це безперечно навмисно: замовники фільму добре знають менталітет росіян – він анітрохи не змінився з тих пір – і апелюють до їхніх низинних сторін. Що цілком вдалося – якщо попередні фільми ФБК, наприклад, про палац Путіна, не дали жодних результатів, незважаючи на мільйони переглядів (росіяни дивилися їх як світську хроніку), то «Зрадники» наробили багато галасу і результат очевидний – це розкол супротивників Путіна.
То хто ж у такому разі дуже багато хто вхопився за можливість приєднатися до хвилі гніву і обурення нуворишами, які зрадили світлі ідеали і вкрали в народу власність і прекрасне майбутнє!
Не знаю, чи інспірований фільм командою Кирієнка, але дуже вже своєчасно для Кремля він вийшов: у розпал деприватизації – читай, нового переділу власності, якраз до виступу Путіна на з’їзді РСПП, у якому він підтвердив намір і надалі віднімати приватизоване у 90-ті. Не впевнений у прямій роботі на режим, хоч головний бенефіціар цієї акції саме Кремль. Швидше ФБК та Певчіх використовували втемну, як корисних ідіотів. Думаю, це було неважко. Ну а принагідно фільм дискредитує реальних супротивників режиму Путіна, до яких прислухаються на Заході.
Тобто це фільм-донос, фільм-ІПСО. І якщо попередні фільми ФБК, наприклад, про палац Путіна, не дали жодних результатів, незважаючи на мільйони переглядів (росіяни дивилися їх як світську хроніку), то «Зрадники» наробили багато галасу і результат очевидний – це розкол супротивників Путіна.
То хто ж у такому разі Певчiх, ФБК та весь рух Навального для України? Не союзники це зрозуміло. І не тимчасові попутники, це також очевидно, оскільки жодних спільних цілей немає, скоріше навпаки. При цьому треба врахувати, що триває війна і третьої позиції не дано: або – або. Або ти на одній стороні, або на іншій.
Повторю: серед критиків фільму багато авторитетних людей, відомих своєю підтримкою України, тим самим виріб Певчiх спрямований проти неї. Мало того, серед шанувальників цієї провокації багато людей із українським прапором на аватарці. Їй богу, мені незрозуміло, як вони поєднують підтримку України із симпатіями до ФБК, який категорично відмовляється від допомоги Україні? І в цьому плані фільм шкодить неньці.
До речі, у тому ж Фейсбуці я попросив Андрія Хвилю оцінити відповідність ФБК і Певчiх його критерію опозиційності. Лікар відповів: до війни були опозицією, зараз ні. Відповів роздратовано…
Що можна сказати з цього приводу з огляду на те, що Андрій не згоден з критикою фільму Певчiх? А що тут скажеш? Дуже е… діалектична відповідь. Втім, головне, зрештою, не слова, а справи, те, що лікар допомагає Україні. На відміну від ФБК.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/67/f204c90dfa6f54b44d8e91f6923669e2
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням…