Джерело — Чемпіон.
Вже у суботу погляди усіх українських шанувальників гри №1 будуть прикуті до подій на «Арені Львів». Саме тут відбудеться «Класичне» — Шахтар спробує відстояти перевагу в 4 бали над Динамо у боротьбі за титул чемпіона. Чемпіон починає серію матеріалів перед найбільш принциповим протистоянням в українському футболі. І першою розмовою буде текст про 4 дуелі, які, на нашу думку, будуть вирішальними у визначенні переможця зустрічі.
Переконливі диригенти
Заява Ігоря Суркіса про «300 мільйонів» за Миколу Шапаренка викликає в уболівальника, якій би команді він не симпатизував, цілу гаму емоцій: від здивування до неприйняття й посмішки. Та що б не казав президент Динамо, і якими б не були його бізнесові вміння та плани, фактор Шапаренка не тільки для можливостей гостей у центрі поля, а й для відображення старань киян на самому табло по завершенні гри, виглядає дійсно вагомим.
Незважаючи на те, що головна зірка Шахтаря Георгій Судаков в команді Пушича грає вище, й загалом поки має відчутно міцніші позиції в тій же національній команді, в цілому функціонал Шапаренка та на 4 роки молодшого колеги по амплуа співставний. Обидва в своїх клубах «відповідають» за просування м’яча, обидва мають відмінне бачення поля, обидва можуть похизуватися поставленим, сильним та точним ударом.
Шапаренко суттєво додав саме в другій частині сезону, і 3+6 Миколи за системою «гол+пас» красномовно про це свідчать. В Георгія 3+4, проте Судаков, на відміну від уродженця Донеччини, з нового року в грі точно не додав.
Протистояння Судакова та Шапаренка буде радше заочним, проте від того, хто з головних креативників у центрі поля команд на полі зорієнтується краще, залежить багато. Й навіть із урахуванням нині відчутно серйознішого бекграунду «гірника» на міжнародній арені (Шапаренко про «інтерес», чи то пак, навіть «чутки про інтерес» клубів, з якими сьогодні пов’язують Судакова, може тільки мріяти), поспішати віддавати перевагу футболісту Шахтаря не варто. Надто вже потужний футбол демонструє «динамівець» з кінця лютого.
Стражі в рецесії
Як відомо, голкіпер — пів команди. А гарний голкіпер робить шанси свого колективу на перемогу суттєво вищими. Чи здатні Дмитро Різник та Георгій Бущан «витягнути» матч для Шахтаря та Динамо відповідно?
Згадати по-справжньому яскравий матч Дмитра чи Георгія, де вони були героями зустрічі з опонентом їхньої команди, на раз не вийде. Власне, з початку сезону таких ігор за обома, на скромний погляд вашого автора, і не було. Й, незважаючи на відчутно більшу кількість «сухарів» у виконанні представника Шахтаря — 16 проти 11 в Бущана — назвати Різника тим футболістом, який проводить кращий розіграш, чи є сильнішим за колегу просто зараз, язик не повертається.
У випадку з воротарями двох найбільш титулованих клубів країни віддати перевагу «динамівцю» чи «гірнику» непросто. Обидва проводять не ідеальний сезон, гра обох точно не є зразковою, й прямим доказом тому є очевидна втрата позицій так само обома у головній команді країни. Втім, факт виклику Сергієм Ребровим саме «динамівця» на вирішальні матчі відбору Євро теж є частковою відповіддю на питання, хто з цих двох наразі в своєму ремеслі сильніший. Інша справа — чи знайде це відображення в суботу. На відміну від Різника, який браку ігрової практики проти серйозних суперників на клубному рівні з початку сезону не мав, у Бущана останній такий матч припадає на екзамен саме з Шахтарем ще на початку листопада минулого року. Й той іспит Георгій радше не склав.
Запальна завзятість проти холодного розрахунку
Повернувшись до Динамо, Андрій Ярмоленко очікувано став не просто лідером «біло-синіх», а стрижневим футболістом, навколо якого вибудуваний хребет характеру команди. Ярмоленко — це впевненість, авторитет та спокій. На цих трьох китах тримається гра команди Шовковського в моменти, коли «біло-сині», здається, от-от близькі до втрати чергових надважливих залікових балів.
У часи, які вже здаються ледь не далекими й недосяжними, на лівому фланзі оборони донецького клубу заправляв Ісмаїлі. Нетиповий бразилець мав ледь не за найбільшу чесноту виконання саме безпосередніх обов’язків — впоратися з жорстким, дисциплінованим, упевненим у собі латиноамериканцем було важко навіть такому майстру, як Ярмоленко. Й далеко не раз протистояння українця та співвітчизника Рівалдо закінчувалося не на користь «динамівця».
Іраклі Азаров — обдарований фулбек із гарною перспективою. 22-річний енергійний грузин може досягти значних успіхів. Звісно ж, за умови, якщо продовжить прогресувати бодай із нинішніми темпами «просування». Але в матчах подібного рівня досвід участі в іграх такого масштабу має вирішальне значення. Останнього в Азарова відверто небагато. Відповідно, навіть з урахуванням того, що кращі роки лідера Динамо позаду, а швидкість головною перевагою Ярмоленка не є вже не один рік, в дуелі лівого захисника «гірників» та вінгера «біло-синіх» стартові позиції «динамівця» відчутно кращі.
Зустріч минулого(?) з майбутнім(?)
За майже 4 доби до початку сутички кращих клубів країни останніх років сценарій «шахової партії» виглядає значно більш імовірним, ніж умовна «гольова феєрія». Не в останню чергу — через наявність у складі обох команд футболістів, які здатні прибрати віжки гри до своїх ніг на стратегічному плацдармі.
Мова про опорну зону, Тараса Степаненка й Володимира Бражка. Так вже сталося, що в необхідності заміни капітана й значущого (ключового?..) виконавця на важливій позиції Динамо Шахтар випередило — відхід «вічного» Сергія Сидорчука був свідомою ставкою тренерського штабу й керівництва клубу.
Й від такого вибору «біло-сині» тільки виграли. Наразі Бражко є не тільки невід’ємною складовою стартової 11-ки Шовковського, а й виконавцем, який привертає увагу стабільно якісною грою в складі претендента на титул та нетиповою для його попередника підвищеною ефективністю на половині поля та безпосередньо біля воріт суперників Динамо. Ба, навіть більше. Саме Бражко несподівано замінив Степаненка в матчах із Боснією та Ісландією, коли Тарас не зміг допомогти національній команді через травму. І зробив це так само успішно.
Проте чи означає такий бекграунд багатообіцяючого «динамівця» автоматичну перевагу «біло-синіх» у зоні, яка може стати ключовою для завоювання переваги в центрі поля? Аж ніяк. Степаненко не мав удосталь ігрової практики в останніх матчах Шахтаря, проте це той випадок, коли варто говорити, що колишній футболіст Металурга не в порядку, чи переживає ігрову кризу. У випадку з Тарасом причина в іншому. Пушич розуміє значущість Степаненка для цього Шахтаря як ніхто, й перед головним матчем сезону лідера роздягальні відверто беріг. По-простому кажучи, Тарас — це Ярмоленко в «помаранчево-чорній» футболці. Оскільки ж практика показує, що Степаненко здавати позиції в клубі свого життя аж ніяк не збирається, ніяких сумнівів у тому, що 34-річний хавбек все ще здатен дати фору імовірному «наступнику» в національній команді, теж нема.
Безсоромна сволота: ексгравець Динамо вилаяв журналістку у відповідь на гостре запитання
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua