Зміст Росія так запевняла увесь світ, як прагне перемовин з Україною, що оголосила президента Зеленського в розшук
Це — відповідь усім, хто переконував, що у Путіна «все непросто» і він «скоро видихнеться». Тому готовий до перемовин. Так от. Поки не видихнеться. І до перемовин він готовий тільки в одному випадку: коли Україна оголосить про капітуляцію.
Російсько-українська війна — це не тільки про українців і це вже очевидно.
Росія буде збільшувати тиск на фронті до проведення виборів в США. Буде вже цим впливати на перебіг виборів в США. А паралельно — працюватиме на те, щоб втручатися в ці вибори. Як через агентів впливу та кібератаки, так і створюючи додаткові центри напруги там, де вона може (наприклад, знову на Балканах).
Не виключаю, що в Москві сплять і бачать, аби вибори в США взагалі закінчились громадянським протистоянням між прибічниками Трампа і Байдена. І що в Кремлі готові також у цю історію вкладатися з усіх сил.
А тому, що б хто не казав, 2024-й буде переломним у нашій війні. І тут залежить, що ж виберуть наші західні партнери — чи варіант дотиснути Росію і помножити на нуль її глобальні «хотєлки», чи навпаки — обрати страх та ганьбу (як сталося з Афганістаном).
Читайте також: Твердження про те, що Путін хоче перемовин, алогічне
У цьому контексті дуже непокоїть швидкість (її вже називають равликовою) як прийнятих рішень, так і проголошеної передачі зброї Україні. Бо Путін прискорюється, а більшість західних лідерів продовжують демонструвати елементарну відсутність волі та рішучості. Попри гарні й загалом правильні промови.
Їх буде забагато і на Саміті Миру у Швейцарії. Там проявляться усі. І ті, хто дійсно працює на підтримку України, і ті, хто цієї підтримки не бажає. Буде така собі гарно організована велика фокус-група, яку можна розцінювати, як альтернативний до ООН майданчик. Але після «зрізу» цих настроїв нам прийдеться ще більше переконувати світ, що нинішнє видавлювання допомоги по краплині — це шлях до відтермінованої поразки не тільки України. Це буде вибір великої геополітичної ганьби для США, Британії, Німеччини, Франції…
Тому з Путіним і його колективним несвідомим потрібно закінчувати. І для цього потрібен нарешті реалістичний і випрацюваний план.
У 1943-му році в Тегерані Радянський Союз з Британією і Штатами вже вирішував, що буде з Німеччиною після того, як вона впаде.
Нам треба, щоб Швейцарія стала прототипом такого ж зібрання — коли будуть зроблені єдино правильні висновки й застосована єдино правильна стратегія.
Джерело
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства Главком
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар