Саміт у Швейцарії, який називають Самітом миру міг би бути ефективним, якщо відбувся б у форматі тривалих перемовин між дуже обмеженою кількістю учасників. Наразі як формат саміту, так і прогнозовані реальні учасники схоже створять атмосферу короткочасного піар-заходу зі значною кількістю заяв та зустрічей.
Так оцінює перспективи проведення Саміту миру експерт видання Euractiv.
Найбільше побоювання в оглядачів викликає потенційна відсутність представництва Китаю та інших країн Глобального Півдня.
росію, яку на перший Саміт не запрошували буде запрошена лише на наступний, на якому фактично росія має або прийняти або відмовитись від обговорення формули відновлення миру.
Участь у мирних перемовинах з росією означали б тільки посилення ролі Росії, яка зазвичай використовує відповідні перемовні процеси для просування на лінії фронту та відволікання уваги Заходу.
Мінські домовленості можуть повторитись, але вже на Саміті миру?
Аналітики також зазначають, що варто не повторити помилок так званих «Мінських домовленостей”, коли зусилля Франції, Німеччини та ОБСЄ щодо припинення війни перетворились на синонім нездатності Заходу впоратися викликом.
Такого ризику можна уникнути, якщо під час Саміту миру учасники G7, включно з президентом США Джо Байденом, після італійської зустрічі проведуть перемовини та спробують досягти конкретних результатів, а не лише загального обговорення питання.
Ключова роль Китаю – вплив на росію
Ще одним варіантом уникнення проведення у Швейцарії світського заходу замість міжнародного зібрання для розв’язання проблеми війни, є участь Китаю на особливих умовах. Китаю пропонується формула, згідно з якою він братиме участь лише у підготовчому саміті. Тому на ньому може бути присутнім не лідер країни, а представник КНР. Крім того, є додаткова пропозиція – розгляд всіх запропонованих планів мирного врегулювання, а не лише української формули миру. Взагалі важливо переконати Пекін у тому, що він може бути самостійним впливовим гравцем у дискусії про мир і війну, а не лише нейтральним спостерігачем чи прихованим союзником.
Більшість експертів вважає, що успіх саміту наразі залежить від участі чи відмови від участі Китаю. Якщо союзник рф – КНР – візьме участь у саміті і та буде активно включена у процес обговорення питання, російська сторона теж змушена буде реагувати на виклик. Якщо ж цього не відбудеться, доля саміту є невизначеною, якщо говорити про конкретні результати.
Першим кроком до саміту може бути спроба задіяти потужність китайської дипломатії для тиску на москву, щоб та припинила активні бойові дії під час олімпійських ігор. якщо вдасться, то можливо така дія матиме наслідком і продовження узгодження позицій країн світу на швейцарському саміті.