https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/2cad8ff59b84946ceb0bedec7dffe66b.git
Зміст Вже кілька днів кручу в голові фразу, почуту на демографічному форумі
Головне в демографічній стратегії — допомогти людям навчитися жити в невизначеності.
За цим мені криється велика глибина. Світ вступив у смугу фундаментальної невизначеності. Це призводить до браку безпеки як базової цінності, і чимало людей оберуть не жити, а чекати більшої визначеності. Не народжувати дітей, поки не проясниться ситуація. Не повертатися з-за кордону, поки не проясниться ситуація. Не відкривати бізнес, поки не проясниться ситуація. Не шукати іншу роботу, поки не проясниться ситуація. І так далі.
А вона не проясниться. Можливо, ніколи (never say never, тобто «ніколи» означає протягом найближчих 25 років). І з цим треба навчитися жити.
Читайте також: Наш світ є продуктом малопрогнозованих і малопрорахованих рішень
Це стосується всіх, але найбільше це стосується України.
У нас є одна засаднича хиба. Ми живемо на перехресті (подивіться на фізичну мапу), на фронтирі (на мультифронтирі, як пише Сергій Громенко). А на перехресті, на фронтирі завжди велика невизначеність, тут її не позбутися. А в нашій культурі досить низький рівень прийняття невизначеності.
Отака перманентна травма: жити в центрі невизначеності й не приймати її.
З цим треба щось робити, пані та панове. Визначеності не буде. Вітаю в новому світі.
Джерело
Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар