Сотні тисяч грузинів вийшли на вулиці Тбілісі на знак протесту проти суперечливого законопроєкту, який обговорюється в грузинському парламенті. Уряд, очолюваний партією «Грузинська мрія», називає проєкт закону «Прозорість іноземного впливу». Опоненти називають його «російським законом», оскільки він є дзеркальним відображенням кремлівського закону, покликаного змусити замовкнути, задушити і закрити політичну опозицію, – пише Люк Коффі у Foreign Policy.
У разі ухвалення закону, всі неурядові організації будуть зобов’язані декларувати, чи отримують вони певну частину фінансування з-за кордону. Противники законопроєкту стверджують, що ці заходи послаблять громадянське суспільство і загрожують свободі слова. Якщо поглянути на досвід росії, їхні побоювання небезпідставні.
Люк Коффі нагадує, що торік грузинський уряд відкликав аналогічний законопроєкт з парламенту після кількох днів масових демонстрацій. Новий документ здебільшого ідентичний торішньому. Різниця полягає в тому, що нинішні демонстрації, підтримані опозиційними політиками і громадянським суспільством, є більш масштабними, а суспільний резонанс – більшим, ніж раніше. Серед натовпу, в якому переважає молодь, часто можна побачити грузинські, українські прапори та Європейського Союзу.
Цього тижня законопроєкт пройшов друге читання, і «Грузинська мрія» привезла людей до Тбілісі автобусами з усієї країни на мітинг на підтримку законопроєкту. У полум’яній промові засновник «Грузинської мрії» Бідзіна Іванішвілі пообіцяв «покарання» головній опозиційній партії та групам громадянського суспільства, які виступають проти уряду.
Очікується, що третє, остаточне читання законопроєкту відбудеться приблизно 17 травня – ще одна очікувана «гаряча точка» на вулицях Тбілісі. Після ймовірного ухвалення законопроєкту його буде надіслано президенту Грузії Саломе Зурабішвілі, яка пообіцяла накласти на нього вето. Тоді «Грузинська мрія» може використати свою більшість у парламенті для подолання вето і прийняття закону.
Західні партнери Грузії б’ють на сполох, – зазначає Люк Коффі. Глава зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель засудив нещодавнє насильство проти протестувальників. Президент Європейської Ради Шарль Мішель заявив, що законопроєкт «ще більше віддалить Грузію від ЄС». Речник Державного департаменту США сказав: «Ми глибоко розчаровані рішенням грузинського парламенту просувати інспіроване Кремлем законодавство про «іноземний вплив». Спеціальний представник НАТО на Кавказі та в Центральній Азії Хав’єр Коломіна написав у соціальних мережах: «Цей законопроєкт є кроком назад і не сприяє євроатлантичній інтеграції» Грузії. Враховуючи, що майже 80 відсотків грузинів бачать своє майбутнє в ЄС, масові демонстрації проти законопроєкту не є дивними.
Прийшовши до влади у 2012 році, «Грузинська мрія» очолила коаліцію, яка виявилася хорошим партнером для Заходу. Хоча в «Грузинській мрії» завжди були елементи, які симпатизували Москві, вони залишалися на маргінесі євроатлантичного мейнстріму коаліції, пригадує Люк Коффі. Проте, за його словами, з роками проросійські елементи «Грузинської мрії» проклали собі шлях до верхівки, витіснивши з уряду орієнтованих на Захід партнерів.
Як наслідок «Грузинська мрія» виглядає зовсім не так, як у 2012 році. Зараз партія проводить політику, яка несправедливо маргіналізує політичну опозицію. Хоча офіційною політикою уряду залишається вступ Грузії до ЄС і НАТО, мало що робиться для досягнення цієї мети. Після російського вторгнення в Україну грузинський уряд поставив під сумнів західні санкції проти Москви, відмовився приєднатися до них і натомість збільшив торгівлю з росією. Високопосадовці «Грузинської мрії» публічно висміювали послів США, які змінювали один одного. Грузини, які воюють за Україну як добровольці, зневажаються урядом, – констатує автор.
На його думку, можна не сумніватися, що Кремль уважно за цим спостерігає. Щойно здасться, що «Грузинська мрія» втрачає контроль над владою, вельми ймовірно що Москва втрутиться – особливо якщо падіння уряду стане наслідком масових демонстрацій, які, у нав’язливому світогляді Кремля, є «кольоровою революцією», змовницьки організованою Заходом.
Люк Коффі зауважує західному читачеві: якщо ви вважаєте, що сценарій російського вторгнення нереальний, то ви просто не стежили за подіями останніх років. російські радники та сили безпеки допомогли підтримати білоруського диктатора Олександра Лукашенка після масових протестів, що спалахнули після фальсифікації виборів у серпні 2020 року. У січні 2022 року росія очолила військову інтервенцію в Казахстані, щоб відновити порядок після кількох днів політичного насильства. А первинне вторгнення росії в Україну в 2014 році відбулося після революції на Майдані, яка скинула дружнього до росії президента. Немає жодних підстав вважати, що росія не зробить нічого подібного в Грузії.
Інший сценарій, за словами автора, стосується сотень тисяч росіян, які переїхали до Грузії за останні роки. Навіть якщо багато з них зробили це, щоб уникнути військової служби та економічних труднощів у росії, неможливо знати, наскільки кремлівські служби безпеки та розвідки проникли в цю діаспору. Досвід Москви показує, що вона може втрутитися, щоб «захистити» російську меншину, особливо якщо є звинувачення у жорстокому поводженні з російськими громадянами.
У найбільш екстремальному сценарії, росія може спробувати здійснити вторгнення, щоб повністю повернути Грузію в орбіту Кремля. Це може бути малоймовірним, враховуючи проблеми росії в Україні, не в останню чергу величезні втрати живої сили і техніки. Але так само, як повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році здивувало навіть найдосвідченіших експертів, Коффі радить нічого не виключати. Хоча публічних деталей небагато, відомо, що росія останніми роками мілітаризувала окуповані регіони Грузії, навіть якщо деякі російські війська, що базуються в Абхазії чи Південній Осетії, були відправлені в Україну, – зазначає експерт. Близько 2000 російських військовослужбовців зараз залишають контрольований Азербайджаном Нагірний Карабах, і залишається тільки здогадуватися, куди ці солдати попрямують далі.
На думку Люка Коффі, велика кількість грузинів чинитиме опір російській інтервенції. Грузинські збройні сили краще підготовлені і оснащені, ніж під час останнього вторгнення росії у 2008 році, і там більше солдатів з бойовим досвідом, переважно з Афганістану. Крім того, тисячі грузинів воюють в Україні як добровольці, і їм не терпиться захистити свою батьківщину.
Проте ще одне російське вторгнення в Грузію, за словами експерта, може мати наслідки для інтересів США в регіоні. Наприклад, контроль над Грузією надасть Москві доступ до більшої частини чорноморського узбережжя в той час, коли її військово-морський флот витісняється із західної частини Чорного моря, включаючи порти в окупованому Криму, внаслідок успішних ударів українських безпілотників і ракетних ударів. Окупація навіть невеликого додаткового шматка Грузії, особливо наголошує експерт, також дасть росії контроль над усіма основними нафто- і газопроводами, які з’єднують величезні енергетичні ресурси Азербайджану і Казахстану з Європою; у своїх найближчих точках як головна автомагістраль Грузії зі сходу на захід, так і кілька енергопроводів майже безпосередньо примикають до окупованої росією Південної Осетії. Будь-яке порушення створить значні енергетичні проблеми для Європи, а отже, для НАТО і США.
«У парку з видом на берег річки Кура в Тбілісі стоїть бронзова статуя колишнього президента США Рональда Рейгана. Мабуть, не випадково, що статуя показує його обличчям на північ, у бік росії. Статуя може розглядатися як нагадування грузинам про те, як далеко вони просунулися з часів гнітючої радянської влади. Перш ніж у росії виникне спокуса втрутитися, «Грузинська мрія» повинна зупинити ескалацію протистояння на вулицях Тбілісі й відкликати законопроєкт. Це той сигнал, який необхідно терміново надіслати західним столицям», – завершує публікацію Люк Коффі.
Джерело: Foreign Policy