СРСР розпався понад 30 років тому, але викорінити деякі звички людям так і не вдалося
Радянська епоха залишила відбиток на людях, які мешкали в СРСР. Старше покоління намагається зберегти деякі колишні звички та настанови, але сучасну молодь вони лише дратують.
«Телеграф» зібрав три радянські звички, які більше не є популярним у суспільстві. За СРСР за цими установками жили практично всі.
Непрохані поради
Часто бабусі та дідусі, часом абсолютно незнайомі, дають непрохані поради щодо виховання дітей і не тільки. Все більше батьків у сучасному світі слухає поради психологів про те, як можна поводитися з дитиною, а що робити краще не варто. Однак нерідко старше покоління намагається повчати та наставляти, вважаючи це своїм обов’язком.
І справді, в СРСР було прийнято беззастережно слухати старше покоління і в жодному разі не суперечити бабусям та дідусям. Щобільше, з ними треба було радитись і прислухатися до їхньої думки, адже «вони прожили життя і знають як краще».
Економія на всьому
Через те, що в СРСР був дефіцит деяких продуктів, часто затримували зарплату або зовсім не платили її кілька місяців, доводилося виживати. Звідси й з’явилася звичка заощаджувати абсолютно на всьому — від продуктів до електроенергії.
Часто бабусі та дідусі ходять по будинку і вимикають світло у тих кімнатах, де нікого немає, навіть якщо звідти відійшли буквально на хвилину. Ще вони часто засікають, хто скільки часу проводить у душі та рахують, скільки «води вилилося». І навіть якщо комуналку оплачують не вони, а їхні діти чи онуки, ситуацію це не змінює, і звичка економити нікуди не дівається.
Відкладати все на потім
У шафах у старшого покоління можна знайти багато посуду: кришталеві келихи, чайні сервізи, набори тарілок або каструль. І ніхто ніколи не бачив, щоб цим посудом хоч раз користувалися, навіть у свята. Те саме стосується й одягу: старше покоління носить пошарпані речі, тоді як у шафах лежать красиві або навіть абсолютно нові.
Мало того, цю звичку вихідці з СРСР намагаються прищепити й сучасній молоді: ходити до школи/на роботу у старих штанах, а гарні «залишити на потім». «Навіщо на роботу вбиратися» або «Навіщо нову річ носити, ще знадобиться», кажуть вони.
Усі чекають на особливий випадок, але коли він має наступити ніхто не знає. У результаті одяг виходить із моди, стає не за розміром або його з’їдає міль, а посуд тріскається від старості або розсихається.
Також «Телеграф» розповідав про те, чому у СРСР жінки не знімали шапку у приміщенні. До того, цю річ навіть боялися здавати у гардероб.