Унікальне 2000-літнє поховання на півночі Італії може стати найнедавнішим свідченням давньої дружби людини та собаки.
На півночі Італії археологи виявили могилу, в якій було поховано немовля — маленьку дівчинку. Але вона пішла в загробне життя не одна. Поруч з її кістками, виявили повний скелет собаки. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі в PLOS One, могила немовляти отримала назву B19 і це одне з небагатьох спільних поховань людини і тварин у могильнику залізного віку. Хоча вчені попереджають, що це поховання залишає більше запитань, ніж дає відповідей, вони визнають, що це може бути найнедавнішим свідченням унікальної і дуже давньої ролі собак як супутників людини, пише Big Tnink.
У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Загалом археологи виявили понад 160 могил чоловіків, жінок і дітей. У більшості з них були глиняні вироби, прості прикраси або кілька монет. У невеликій кількості могил були останки тварин, таких як свині, кози і кури, які, ймовірно, призначалися як підношення померлим. У чотирьох могилах, включно з B19, археологи виявили повні або часткові останки коней і собак. Цих тварин не їли представники такого стародавнього народу, як ценомани, які жили на півночі Італії.
Значення чотирьох спільних поховань людей і тварин поставило вчених у глухий кут. Могили розташовані в різних частинах могильника, а генетичний аналіз показав, що люди не належать до однієї сім’ї та навіть не є близькими родичами.
У могилі B46 похована доросла жінка з повними або частковими рештками щонайменше п’яти коней, домашньої худоби і черепом собаки. У могилі B154 знаходиться дорослий чоловік і часткові останки коня. Ще один дорослий чоловік був похований у могилі В102 з кістками маленького собаки.
А ще є могила B19, де похована дівчинка-немовля і досить великий собака, розміром із сучасного золотистого ретривера. Судячи із зубів і кісток, собаці було трохи більше 18 місяців. Причину смерті ні дівчинки, ні собаки встановити не вдалося, але відомо, що немовля було або новонародженим, або мертвонародженим на пізньому терміні вагітності.
А ще є могила B19, де похована дівчинка-немовля і досить великий собака, розміром із сучасного золотистого ретривера. Судячи із зубів і кісток, собаці було трохи більше 18 місяців. Причину смерті ні дівчинки, ні собаки встановити не вдалося, але відомо, що немовля було або новонародженим, або мертвонародженим на пізньому терміні вагітності…
Фото: Никола Тесла
Вік дитини може бути ключем до розгадки того, чому собаку поховали разом із дівчинкою. У той час в інших місцях південної Європи, собаки асоціювалися з божествами, які спостерігали за народженням дітей та їхнім дитинством. Собак іноді приносили в жертву, коли дитина народжувалася, щоб заручитися прихильністю богів.
За словами вчених, також можливо, що собака був компаньйоном або навіть улюбленим членом сім’ї немовляти. Тому тварину не приносили в жертву, а поховали, щоб вона стала надійним супутником дитини в потойбічному світі. Дослідження раціону собаки показує, що тварина справді могла бути найкращим другом людини.
Якщо аналіз ізотопів у кістках собак з інших могил показав, що ні, якщо не все, то дослідження кісток з могили B19 показало, що раціон тварини складався в основному з вуглеводів. Також у собаки був виявлений перелом на одній з лап, а тому археологи припустили, що собаку використовували для полювання або охорони худоби, поки він не отримав травму. Потім собака просто став домашнім улюбленцем, якого годували тією ж їжею, що їли і люди.
Зараз вважається, що собаки стали домашніми тваринами набагато раніше, ніж кішки. Як показують археологічні розкопки, кішок уперше одомашнили приблизно 10 тисяч років тому в Східному Середземномор’ї. Нещодавні дослідження показують, що древніх вовків люди одомашнили в Європі ще 40 000 років тому. Також археологічні розкопки показали, що окреме одомашнення собак відбулося на території Сибіру 23 тисячі років тому. Разом із людьми ці собаки потрапили до Північної Америки приблизно 15 тисяч років тому.
Вовки перетворилися на собак десятки тисяч років тому, але найкращими друзями людини вони стали набагато пізніше
Фото: Никола Тесла
Походження собак залишається незрозумілим почасти тому, що це сталося дуже давно і майже напевно це відбувалося неодноразово і в різних місцях на планеті. Вчені вважають, що людям і вовкам часто доводилося перетинатися під час пошуків їжі. Ці дві групи, ймовірно, час від часу встановлювали якісь взаємовигідні відносини, ймовірно, засновані на доступі до їжі. Перші собаки, ймовірно, перевозили товари, полювали й охороняли людей.
І в якийсь момент у загальній історії стародавня собака стала для когось чимось більшим. Нині головним претендентом на звання першого найкращого друга людини є цуценя, яке жило впродовж 7 місяців понад 14 000 років тому на території нинішньої Німеччини. Цуценя поховали разом із двома дорослими людьми та різним поховальним інвентарем. Часткові останки собаки були знайдені понад 100 років тому.
Фокус уже писав про те, чому собаки не можуть втягнути свої кігті, а кішки роблять це без проблем. Дослідники розповіли, чому кішки можуть пересуватися паркетом безшумно, тоді як собаки будуть «вистукувати» кігтями.