У четвер 25 квітня президент Франції Емманюель Макрон проголосив програмну промову про Європу в паризькій Сорбонні.
Місце символічне: у вересні 2017 року, тобто невдовзі після першої перемоги Макрона на виборах, він так само приїхав до Сорбонни з програмною промовою про бачення розвитку континенту.
Від його першої промови минуло не просто 6,5 років. За цей час сталися карколомні події, включно з початком повномасштабної війни РФ проти України, тож стратегічний порядку денного Європейського Союзу змінюється просто зараз. А президент Франції намагається стати лідером у його формуванні.
А заодно його виступ мав на меті мобілізувати виборців прийти на вибори до Європарламенту, які відбудуться за півтора місяця – 9 червня 2024 року. Не дивно, що опоненти Макрона вже звинуватили його у спробі використати цю промову для підтримки своєї партії.
Утім, для нас важливо передусім те, яким Макрон бачить майбутнє Європи у новій реальності. Забігаючи наперед: Європа має суттєву змінитися. І у ній має бути місце для України.
Шість змін, що перетворюють Європу
Емманюель Макрон вважає, що попри різні проблеми та кризи у Євросоюзі європейський проєкт залишається привабливим. Один із доказів цього – те, що Brexit не перетворився на прецедент; після Британії ніхто не прагне виходити ні з ЄС, ні з єврозони.
А от ставлення європейців до майбутнього та до безпеки – у широкому сенсі – докорінно змінилося, вважає Макрон. Він наголошує, що пандемія COVID-19 повернула Європі відчуття ризику смерті, а війна в Україні – відчуття екзистенційного ризику на континенті.
А ще за неповні сім років Євросоюз довів готовність опиратися кризам. Серед ключових здобутків Макрон назвав такі:
Перше: фінансова єдність, яку Європа, зокрема, продемонструвала під час пандемії COVID-19 та виходу з неї.
Друге: стратегічна єдність стосовно питань, які раніше вирішувалися винятково на національному рівні. Приклади – сфера охорони здоров’я (під час виробництва та розповсюдження вакцин у пандемію), або енергетики (у час, коли Європа вирішила подолати залежність від Росії), і навіть у питаннях оборони, що стало неочікуваним для самих європейців. «Хто би поставив на таку європейську єдність та масову оборонну підтримку з боку ЄС з першого дня російської агресії в Україні?» – поставив риторичне запитання Макрон.
Третє: початок створення спільної технологічної бази, відповідно до стратегії автономності, яка передбачає ліквідації зовнішньої залежності ЄС у ключових секторах, як-от напівпровідники та критичні матеріали.
Четверте: «зелений курс» (Green Deal). Попри критику на адресу цього вектора Макрон виступив на його захист. Президент Франції підтвердив, що без певних змін не обійтися, але про відмову від «зеленого курсу» не може йтися. «Ми повинні передбачити гнучкіші підходи в окремих країнах, але ми розробили спільний європейський підхід планування до цього переходу», – заявив Макрон, наголосивши, що лише Європа взяла на себе конкретні зобов’язання щодо цього.
П’яте: повернення Європи до захисту своїх кордонів. Макрон пояснив, що Європа, яка заснована на ідеях вільного пересування, часом забувала про захист своїх зовнішніх кордонів. Тому договір про нові спільні міграційні правила ЄС (EU Pact of Migration and Asylum), що зараз перебуває на фінальній стадії затвердження, має особливу вагу. Він встановлює необхідні процедури на зовнішніх кордонах та має реформувати застарілий підхід Європи щодо правил надання притулку та управління нелегальною міграцією.
Шосте: перегляд політики сусідства, що напряму стосується України. «Ми підкреслили, що Україна та Молдова є частиною нашої європейської сім’ї, і вони зможуть до нас приєднатися, як і Західні Балкани», – наголосив Макрон.
Виклики єдиної Європи
Хоча за останні роки Європа пережила кризи та довела здатність реагувати на них швидко і спільно – цього недостатньо.
Президент Франції попередив: у найближчі десятиліття перед Європою постануть величезні ризики.
«Наша сьогоднішня Європа смертна і може померти. Вона може померти, і це залежить лише від нашого вибору. Саме сьогодні на карту поставлено питання миру та війни на нашому континенті та нашої здатності забезпечити нашу безпеку чи ні», – підкреслив Макрон.
Щоби вижити, Європа має провести значну трансформацію.
Серед її напрямків – цифровий перехід, використання штучного інтелекту, подолання екологічних викликів, декарбонізація. Але водночас Європа має витримати атаку на ліберальні демократії, на європейські цінності, яка вже триває.
Дещо вже зроблено. Зокрема, Франція подвоїла свій оборонний бюджет. Але в континентальному масштабі «пробудження» все ще повільне, занадто слабке в порівнянні з загальним переозброєнням світу.
Серед регіональних сил, які загрожують Європі, він згадав Росію та Іран.
Також треба усвідомлювати, що США втрачають інтерес до Європи: її пріоритетами на найближче майбутнє є внутрішня американська політика та Китай.
«Ера, коли ми купували енергетичні ресурси в Росії, виробляли свою продукцію в Китаї та делегували свою безпеку Америці, закінчилася. А ми поки до цього не готові», – наголошує Макрон.
Нові правила гри
Міжнародні відносини, у тому числі економічні, докорінно змінилися через війну в Європі, яку веде ядерна держава, та через те, що європейська економічна модель перестала працювати.
«Ми не можемо одночасно мати найвимогливіші екологічні та соціальні стандарти, але інвестувати менше за конкурентів, мати наївнішу торговельну політику і думати, що це дозволить створювати робочі місця. Це більше не працює», – пояснив Макрон. З його виступу виходить, що наївністю він вважає, зокрема, продовження гри за старими правилами: «Дві провідні міжнародні держави (Китай та Сполучені Штати. – ЄП) вирішили більше не поважати правила торгівлі. Я кажу це дуже простими словами, але така реальність».
Тож без докорінних змін Європа відстане від конкурентів та збідніє, переконаний він.
У той самий час неможливо ігнорувати культурну битву, битву наративів і цінностей, яка вже точиться.
Довгий час Європа вважала, що її модель – найкраща і всі до неї прагнуть. І хоч демократія продовжує залишатися привабливою для багатьох у світі, правда полягає в тому, що ліберальну демократію все частіше критикують. І нехай критики часто використовуючи фальшиві аргументи, підміну цінностей тощо, але виходить, що Європа дозволяє цьому статися – а натомість має твердо відповідати на ці виклики.
«Наша відповідь – це потужність, процвітання та гуманізм», – дещо розмито заявив Макрон, після чого пояснив, що вкладає у ці три терміни.
Шлях до «потужної Європи»
За словами Макрона, потужна Європа – та, яку поважають, бо вона забезпечує свою безпеку, захищає кордони та усвідомлює наявні ризики.
Щоб діяти у цьому ключі, треба відмовитися від підходу, що діяв після Другої світової війни, коли частина країн Європи делегувала свою безпеку іншим. «Ми частково делегували нашу енергетику Росії, нашу безпеку Америці, а наші стратегічні перспективи – Китаю. Нам треба повернути це собі», – пояснив Макрон.
Головною небезпекою на континенті Макрон називає російську війну проти України. «Неодмінна умова нашої безпеки полягає в тому, що Росія не виграє загарбницьку війну, яку вона веде проти України», – заявив він, не уточнивши, втім, що саме він вкладає у поняття цього «невиграшу».
Макрон нагадав про свою ідею стратегічної невизначеності: Європа та партнери повинні перестати говорити про те, що вони не в змозі зробити. Включно з можливістю спрямування військ в Україну.
Крім того, маючи такого агресивного сусіда, як Росія з її балістичними спроможностями та ядерною зброєю, Європа має розробити концепцію «надійної європейської оборони», за якої європейські країни будуть здатні діяти як пліч-о-пліч з США, так і «наодинці, якщо це буде необхідно». Для цього французький президент у найближчі місяці запросить партнерів до розбудови європейської оборонної ініціативи.
Макрон наголосив, що ядерне стримування лежить в основі оборонної стратегії Франції, а отже, є ключовим елементом оборони європейського континенту. По суті, він наполягає, що саме Франція має опинитися у центрі європейської безпекової системи. Адже саме стратегія ядерного стримування буде необхідна для майбутньої побудови політики сусідства з Росією.
Емманюель Макрон хоче створити «справжню стратегічну близькість» між європейськими арміями шляхом запуску «другого етапу європейської ініціативи втручання», яку він запустив у 2017 році і яка налічує тринадцять учасників – західноєвропейських держав. Також він запропонував створити Європейську військову академію для підготовки кадрів у сфері безпеки та оборони».
Окрім цього, він закликав створити сили швидкого реагування, які даватимуть можливість швидко розгорнути до 5 тисяч військовослужбовців у ворожому середовищі «зокрема, для допомоги нашим громадянам». І хоча у цьому контексті не було згадки про Україну, та ця ініціатива звучить як частина його заяв щодо потенційної потреби спрямувати війська в Україну.
Крім того, Макрон підтримав інвестиції у кібербезпеку та кіберзахист, а також у розбудову оборонної промисловості.
«Ми повинні перетворити термінову підтримку України на довгострокові зусилля… Ми повинні перейти в парадигму економіки воєнного часу в Європі», – продовжив Макрон.
Також він підкреслив важливість партнерств, натякаючи на розвиток відносин з Китаєм (Європа має показати, що «не є васалом Сполучених Штатів і може говорити з різними регіонами світу»).
А ще – закликав до посилення європейської співпраці в питаннях міграції.
Добробут без «наївності»
Промова Макрона також окреслила його бачення шляху до підвищення рівня життя.
«Ми хочемо підвищити добробут усіх європейців, декарбонізувати нашу економіку, забезпечити наш суверенітет і залишатися великою торговою державою», але «ми цього не досягли», – пояснив він.
Одним з пріоритетів Макрон вважає безвуглецеве виробництво, яке дозволить реіндустріалізувати економіку. Ще один пріоритет – спрощення стандартів для підтримки європейських компаній в умовах конкуренції: треба «покласти край занадто регламентизованій Європі, спростити правила».
При цьому Європа повинна обирати європейське – Made in Europe.
«Ми занадто наївні. Але у нас є реальні важелі впливу, ми – ринок з 450 мільйонами споживачів, ми повинні суворо захищати наші стандарти охорони здоров’я, наші соціальні стандарти, наші екологічні стандарти», – додав він.
Також Макрон бачить перетворення Європи до 2030 року на світового лідера в нових і стратегічних секторах, як-от штучний інтелект, квантові обчислення, космос, біотехнології та нові джерела енергії, пов’язані з воднем.
Для цього, зокрема, потрібні підтримка інновацій та досліджень, європейські преференції в секторах оборони та космосу: «Це єдине, що дозволить нам відреагувати на китайські субсидії та надмірні субсидії США».
Макрон також закликав до надмасштабних інвестицій, «від 650 мільярдів до 1 трильйона євро на рік і більше». Зараз, за його словами, у питанні інвестицій ЄС відстає від США та Китаю.
Європа з цінностями
Що, на його думку, необхідно зберегти з наявного досвіду Європи – то це фокусування на цінностях та свободі.
«Бути європейцем – це не просто жити на землі від Балтійського моря до Середземного моря або від Атлантики до Чорного моря, це означає захищати певну ідею, яка ставить вільну, розумну та освічену людину понад усе», – пояснив Макрон.
У цей ціннісний простір він чітко включив і Україну.
Президент Франції закликав «сказати собі, що від Парижа до Варшави та від Лісабона до Одеси є унікальні стосунки зі свободою та справедливістю».
Саме цей гуманізм Європи, який «відрізняє нас від інших», має бути захищений, вважає Макрон, наголошуючи, що «ліберальна демократія не є даністю».
«Ось чому я захищаю тут бюджетну обумовленість, пов’язану з верховенством права при розподілі коштів ЄС, і ми повинні ще більше посилити її процедурами встановлення та санкцій, коли є серйозні порушення», – заявив він, надіславши цим сигнал Угорщині Орбана, яка є основним порушником у ЄС у питанні спільних цінностей.
«Європа може померти сама. Ми повернулися в той час, коли Європа сумнівається в собі. Ми живемо у вирішальний момент. Ми можемо повернути контроль над нашим життям, своєю долею завдяки потужності, процвітанню та гуманізму нашої Європи», – підсумував Емманюель Макрон.
Авторка: Ірина Красноштан,
програмна директорка Міжнародного центру української перемоги (ICUV),
для «Європейської правди»