Режим Путіна, як і радянська система постійно перебуває на межі краху — Foreign Affairs

Режим Путіна, як і радянська система постійно перебуває на межі краху — Foreign Affairs

Нерішучість Путіна має тенденцію бути настільки ж руйнівною, як і реальні рішення, які він ухвалює, і тут схожість із пізнім Радянським Союзом є особливо разючою.

На перший погляд, згідно з багатьма зовнішніми ознаками влада Владіміра Путіна міцна як ніколи. Країна оговталася від перших військових поразок в Україні та початкового шоку від західних санкцій. Але насправді путінська Росія вразлива, і її вразливості приховані у всіх на виду, повідомляє Foreign Affairs.

Зараз, як ніколи раніше, Кремль ухвалює рішення в індивідуальному і довільному порядку, не маючи навіть елементарного контролю якості. Відтоді, як Москва розпочала повномасштабну війну в Україні, російська політична еліта стала більш поступливою у виконанні наказів Путіна і більш покірною в потуранні його параноїдальному світогляду. Ціна цих структурних недоліків зростає. Але навіть теракт, скоєний ІДІЛ-Х у концертному залі на околиці Москви 22 березня, не змусив російське керівництво переглянути пріоритети.

Путінський режим, який є персоналізованою системою, керованою автократом, більш крихкий, ніж здається. Керована путінськими забаганками й помилками, Москва здатна здійснювати саморуйнівні промахи.

«Російська держава ефективно виконує накази згори, але не контролює якість цих наказів. З цієї причини вона постійно ризикує розвалитися відразу, як це сталося з її радянським попередником три десятиліття тому», — вважає Foreign Affairs.

Хоча, на перший погляд, таке порівняння може здатися неправдоподібним, сьогоднішня ситуація Путіна в чомусь нагадує ту, з якою зіткнувся радянський лідер Горбачов в останні роки існування СРСР. Путін не володіє ідеалістичним гуманізмом Горбачова, але він схожий на Горбачова в одному найважливішому аспекті — у здатності нав’язати російській державі своє особисте бачення.

Нерішучість Путіна має тенденцію бути настільки ж руйнівною, як і реальні рішення, які він ухвалює, і тут схожість із пізнім Радянським Союзом є особливо разючою. Розпочавши війну, Путін рідко обтяжує себе тим, щоб пояснити державним і квазідержавним діячам, як адаптуватися до нової реальності наслідків війни.

Негнучкість і впертість Путіна зміцнилися завдяки тому, що він багато років провів в оточенні підлабузників і згодних із ним людей. Захищений від негативного зворотного зв’язку та об’єктивних порад, він схильний до короткозорості, плутанини в пріоритетах і емоційних сплесків, і все це знаходить відображення в його рішеннях.

«Навіть незначний інцидент, чи то невдача в Україні, чи то міжусобиця в еліті, чи то нові внутрішні заворушення, може спровокувати політичну лавину, якщо її прискорить бездіяльність влади або політика, що ґрунтується на хибних думках Путіна. Не серйозність російських проблем, а те, як Кремль справляється з ними, поставило режим на межу краху», — пише Foreign Affairs.

Крах може зайняти роки. А може статися за лічені тижні. Але Захід повинен усвідомлювати, що в будь-який момент події в Росії можуть вийти з-під контролю Кремля і призвести до швидкого краху його, здавалося б, невразливого режиму.

Що чекає на світ після падіння путінського режиму пише Сергій Корсунський у статті «Падіння режиму Путіна буде лише початком довгого шляху».