Фінал епопеї у США про надання нам допомоги змінює картину. Ми побачили, як у Штатах був знайдений політичний компроміс, і справа почала вирішуватися з дивовижною швидкістю.
Мушу визнати: починаю чекати мирної конференції у Швейцарії з певним інтересом. Ця конференція планувалась на цю весну. Зараз вона плавно пересувається на літо, бо йдуть суперечки щодо запрошення недоімперії і начебто знайшли формулу, що Україна та росія будуть присутніми на цій конференції, але по черзі, тобто, неодночасно. Швидше за все, цей міжнародний хурал відбудеться на початку осені, коли остаточно зафіксується ситуація на фронті.
Раніше я вважав, що конференція не має сенсу і тому нецікава: Україні запропонують приховану капітуляцію «з урахування ситуації на землі», так це зараз зветься. Україна відмовиться, а тиснути щодо поступок на рф ніхто не стане.
Але фінал епопеї у США про надання нам допомоги змінює картину. Ми побачили, як у Штатах був знайдений політичний компроміс, і справа почала вирішуватися з дивовижною швидкістю. А це означає, що американські виборці у більшості на боці України. Тому Дж. Трампу довелося змінювати свою риторику, особливо, з урахуванням того, що він хоче перетягти до себе голоси Н. Гейлі, яка конкурувала з ним на праймеріз республіканців. А ті, хто підтримував Гейлі — симпатизують Україні. Позиція виборців та ще й у рік виборів — це визначальний фактор.
А на іншому березі океану Європа поступово приходить до тями. Е. Макрон не відмовляється від своєї надсміливої ідеї завести французькі війська в Україну для виконання функцій польової жандармерії, що вивільніть помітну кількість наших бійців для фронту.
Велика Британія надає нам дуже потужний пакет зброї, де є багато всього, включно з крилатими ракетами і засобами для морських операцій (!).
Після того, як США нададуть нам далекобійні ракети АТАКМС, у канцлера Шольца вже не залишиться фактичних причин притримувати довгоочікувані «Тауруси». А все інше Німеччина і так надає майже безперебійно.
У Китаї теж відбувається помітна зміна оцінки цієї війни. Зокрема, у публічному просторі з’являються аналітичні матеріали, що росія не здатна перемогти Україну. А раз так, то війну треба завершувати. Характерно, що це пише не якійсь дисидент, а людина, наближена до керівних кіл КПК. І це не єдина така публікація, тому на болотах сум і сльози. І ми ж знаємо: Китай вельми дратує, що європейці змушені витрачати гроші на зброю замість купляти китайські авто. А енергоносії зі знижкою 28% росія все одно буде постачати китайцям, бо більше нема кому.
Загалом може скластися конфігурація, що припинення бойових дій від недоімперії почнуть вимагати настільки багато впливових країн, що навіть дурнуватий путін (або його оточення!) змушений буде дослуховуватися.
Але все це за обов’язкової умови, що весною-літом ЗСУ втримають фронт і не допустять помітного наступу ворога. І тут ми автоматично впираємося у тему мобілізації, у якій нам ніхто не допоможе, і яку наша влада розгортає вкрай неефективно і навіть абсурдно.
Хто такий Олександр Кочетков
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ «Південне» і заступник керівника пресслужби президента України.
Джерело