Божевілля навколо невеликого району в Саргасовому морі почалося ще в середині 20-го століття.
У середині 20-го століття ділянка моря між Флоридою, Пуерто-Ріко і Бермудськими островами обросла всілякими міфами і теоріями, коли їй стали приписувати загадкові зникнення човнів і літаків, пише BBC Science.
Найвідоміший інцидент стався в Бермудському трикутнику, коли група з п’яти бомбардувальників ВМС США зникла під час виконання тренувальної місії. У наступні десятиліття розбиті літаки і потонулі кораблі приписували «загадковим силам» Трикутника.
У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
1975 року американський дослідник і пілот Ларрі Куше написав книжку, що спростовує легенди про Бермудський трикутник. Він називав їх неточними, перебільшеними і неперевіреними. Автор книги дійшов висновку, що кількість пригод у цьому регіоні не більша, ніж у будь-якій іншій точці в океані.
Всупереч цьому, загадка Бермудського трикутника знайшла безліч пояснень — як природних, так і надприродних. Деякі звинувачували в тому, що відбувається, залишки технологій Атлантиди, які нібито покояться на морському дні. Інші були впевнені в тому, що в Бермудському трикутнику викривляється сам простір-час.
Найнезвичайніше пояснення, зі списку природних, полягало в тому, що нібито бульбашки метану підіймаються з морського дня і перекидають кораблі. Але дослідження Геологічної служби США не знайшло жодних значних викидів метану в цих місцях за останні 15 тис. років.
Але висока частота ураганів у регіоні справді могла мати серйозні наслідки в епоху, коли пілоти та капітани не мали настільки точних прогнозів погоди як зараз.
Нещодавнє дослідження показало, що деякі шторми можуть підіймати хвилі висотою до 30 метрів. Моделювання також підтвердило, що такого роду хвилі можуть топити кораблі. Щоправда, все ще немає жодних доказів, що подібне відбувається в районі Бермудського трикутника.
Інша теорія ґрунтується на магнітних аномаліях, які нібито змушують літаки та кораблі відхилитися від курсу. Попри те, що таких аномалій знайдено не було, на початку 20 століття істинна географічна північ і магнітна північ збіглися в Бермудському трикутнику, що могло призвести до навігаційних помилок.
Навіть з усім цим, Бермудський трикутник ніколи не потрапляв до міжнародного списку найнебезпечніших вод для судноплавства. Річ у тім, що попри активне повітряне і морське сполучення в регіоні та часті урагани, у Бермудському трикутнику не спостерігається статистично незвичної кількості авіакатастроф і корабельних аварій.
Останніми роками безумство навколо Бермудського трикутника майже затихло, можливо, тому що сучасні технології дають змогу відстежувати океанські та повітряні перевезення з більшою точністю.
Нагадаємо, Нік Гатчінгс, фахівець із пошуку корисних копалин, упевнений, що загадка Бермудського трикутника вирішується за допомогою каменів. Однак його теорія може бути більш божевільною, ніж деякі інші здогадки.