Ракетні обстріли почастішають. Симптоматика втоми може бити емоціями по нервах, стійкості, настрою. Західна допомога підвисає, мобілізація страшить, вал соціальних проблем наростає.
Кількість тих, хто хоче зупинки війни будь-що трохи поколиває, але некритично для буття нації та держави. Росіяни не зможуть зламати хребет пасіонарного українства, бо на це є декілька причин, про які треба говорити окремо і бажано не для ФСБшників, які це читають.
У таких ситуаціях дуже легко обивателям скотитись до інстинктивних імпульсів та швидких рішень, перенести роздратування на всіх по черзі – рідних, державу, Зеленського, сусідів, опозицію, дітей, кота і далі за списком.
Не шукайте метушливо відповідей у балакучих експертів, аналітиків, журналістів та політиків. Вони не знають. Реально не знають коли це завершиться, вони можуть лише гратися аналогіями, інтуїцією, догадками і дуже часто когнітивно викривлюють реальність під своє враження. Порядок йде за логікою, а не за віртуальними конструкціями розумників.
Воєнний злочинець Путін вважає, що він у зеніті слави після намальованого результату його клікою, входить у раж воєнної несамовитості, захоплення своєю спроможністю зригати ракети задля наростаючого посіву терористичного страху. Він може планувати що завгодно (і у планах, звісно, вже це є) – воєнної провокації проти НАТО, новий напад на Харків і Сумщину, ядерний удар, перемогу Трампа, а можливо і Третю світову.
Бажати смерті Путіну (цілком здорова реакція на серійного вбивцю) – це значить приховано бажати якнайшвидшого завершення апології кривавої бойні. Але її не буде з генетично-екзистенційних причин. Не можна зупинити те, що запрограмовано ментальною історією.
Єдиний правильний розумний вихід – міцність індивідуальної психіки. Робіть все, що її зміцнює, вчиняйте суспільно корисні справи, наповнюйте себе актуальним життям і найголовніше – будьте разом з кимось.
Люди поряд лікують, підтримують і надихають. Іноді дратують, панікують і зневірюються. Ну такі вже люди. З кожною хвилею мальовничого колапсу наступне «гірше» згодом вже не здається таким проактивним.
Читайте також:
Стратегічні резерви Росії: між заявами та реальністю
На Київ чи Харків? Яких дій чекати від росіян влітку-восени цього року
Росія формує стратегічні резерви: як це вплине на фронт
Чому Україна не показує Путіну «зуби»
Бої української армії проти росіян на Сході: нові виклики та загрози
Світ готується до найгіршого
Про загрозу вторгнення Білорусі
План України на 2024-й рік – пережити
Заморожування війни? Які ми маємо перспективи