Новообраний президент Дональд Трамп неодноразово заявляв, що покладе кінець війні в Україні, змусивши Київ і Москву до переговорів. В оточенні політика заявляли, що його план передбачає заморожування конфлікту, а також поступки територіями на користь Росії, передає 24 Канал.
Дві причини, чому Путіну «хочеться» ліквідувати Україну
Чимало експертів і офіційних осіб вважають, що ті чи інші територіальні поступки України зараз неминучі, а обмін землі на мир розглядають як єдиний вихід, аби запобігти знищенню української нації.
Водночас аналітик Пітер Дікінсон має інакшу позицію. Він попереджає, що у разі територіальних поступок усе вторгнення Владіміра Путіна буде легітимізовано, а його імперські апетити тільки зростуть.
За словами Дікінсона, думка про те, що Путін може вдовольнитися заморожуванням війни на поточній лінії фронту відображає фундаментальне нерозуміння Заходом імперіалістичних мотивів вторгнення Росії.
Путін уже керує найбільшою нацією на планеті. Він мало зацікавлений у захопленні кількох українських регіонів або додаванні нових земель до приголомшливих просторів Росії. Натомість рішення Путіна формуються майже містичною вірою у його власну історичну місію, що є поза розумінням багатьох, якщо не більшості спостерігачів на Заході,
– наголосив аналітик.
Він підкреслив, що уся політична кар’єра Путіна фактично визначена його пекучим обуренням через розпад Радянського Союзу. З перших років свого правління диктатор розглядає появу незалежної України як особливо болісний символ пострадянського приниження Росії.
У 2005 році він назвав розпад Радянського Союзу «найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття». Протягом наступних двох десятиліть Путін часто повторював, що українці насправді є росіянами, які не мають законного права на власну державу.
Одержимість Путіна Україною має й інше підгрунття. Диктатор вважає зусилля сучасної України забезпечити демократичне європейське майбутнє потенційним каталізатором подальшого розпаду Російської Федерації.
Тому для Путіна незалежність України означає екзистенційну загрозу самій Росії. Це пояснює, чому він був готовий ризикнути всім, щоб стерти Україну з карти.
Очевидно, що диктатор не може ризикувати подальшим існуванням справді незалежної України. Він повинен або відновити російський контроль над Києвом, або взагалі знищити українську державність.
Звичайно, імперські амбіції Путіна не обмежуються Україною. Він регулярно описує поточне вторгнення як прагнення повернути «»сторично російські землі», залишаючи відкритими двері для подальших агресивних воєн проти інших колишніх васалів Російської імперії, включаючи Фінляндію, Польщу, країни Балтії, Білорусь, Молдову, Вірменію, Грузію, Азербайджан і всю Середню Азію.
Докази розширення у нього імперського апетиту вже помітні. На початку вторгнення Путін сказав, що його не цікавлять жодні території, крім Донбасу. Втім, через півроку він записав в конституцію ще дві українські області, а влітку 2024 року назвав виведення ЗСУ із частоково окупованих Запорізької, Донецької, Луганської і Херсонської областей однією із передумов для початку переговорів.
Дікінсон підкреслює, що це не означає, що про тимчасові територіальні поступки не може бути й мови. Навпаки, в західних столицях і в Києві зростає визнання того, що повне визволення України в нинішніх обставинах є неможливим з військового боку. Тим не менш, партнерам України життєво важливо розуміти, що будь-яка домовленість про припинення бойових дій не покладе край небезпеці.
Західні лідери повинні взяти на себе зобов’язання забезпечити надійні гарантії безпеки для України, які змусять Путіна двічі подумати, перш ніж відновити свій злочинний похід за місце в російській історії,
– наголосив аналітик.