Президент Зеленський заявляє, що Україна за жодних умов не піде на будь-які територіальні поступки та дорікає західних союзників за гальмування у наданні допомоги, зокрема й «через скептицизм». Про що на даному етапі російсько-української війни може свідчити жорстко-категорична риторика Банкової, з’ясовував Фокус.
Про те, що Україна не визнає свої окуповані території російськими, «хоч би хто чого хотів, хоч би хто переміг у Сполучених Штатах і хоч би скільки ще Путін був лідером РФ та щось там вигадував», Володимир Зеленський заявив в інтерв’ю південнокорейському телеканалу KBS. «Україну не примусять віддати території — це неможливо. А Путін випробовує реакцію світу на північнокорейських військових у Курській області і зараз вона нульова. Тобто, це нічого — це нуль. А взагалі війна в Україні — це війна подвійних стандартів та парадоксів. Взяти хоча б збиття ворожих ракет державами-сусідами. Наприклад, США, явно не є сусідами Ізраїлю, але збивають ракети над цією державою», — дорікнув конкретно Вашингтону глава держави.
Зеленський також виступив за те, аби країни НАТО використовували авіацію блоку та системи ППО і збивали над Україною «тільки ті російські ракети та дрони, що летять у їхньому напрямку»
Зеленський також виступив за те, аби країни НАТО використовували авіацію блоку та системи ППО і збивали над Україною «тільки ті російські ракети та дрони, що летять у їхньому напрямку». «Якби Україна змогла б отримати позитивне рішення з цього, то потім можна розраховувати на союзницький щит — який був в ізраїльтян, коли Іран їх атакував з неба сотнями ракет. Не отримавши союзницького «так», Румунія, наприклад, не могла сама вирішити збивати ракети і дрони , адже кожна з країн-сусідів боїться зробити власне рішення і залишитися на самоті», — акцентував президент.
Крім того, він розкритикував партнерів з держав НАТО, зокрема США, за те, що вони «не дотримали слова стосовно обіцяної військової підтримки України». Зокрема, наголосивши, що партнери уклали чимало угод з Україною щодо її підтримки, Зеленський констатував: «Кожен має виконувати свою роботу. Якщо ти дав слово, ти маєш його дотримуватися, тому що Україна, плануючи свої військові дії, розраховувала на конкретні речі у конкретний час. І якщо ви отримали 10% від усього пакета, який навіть уже проголосований (Конгресом США – ред.)… ну, це вже не смішно. Це не питання грошей. Це завжди питання бюрократії, логістики, ідей чи скептицизму». Тим часом оцінки експертів стосовно докорів Володимира Зеленського на адресу західних союзників подекуди кардинально розійшлися.
Зеленський розкритикував партнерів з держав НАТО
Чому інформаційний батіг Зеленського є цілком доречним
Зокрема, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус у розмові з Фокусом зауважує наступне: «Свіжа риторика Зеленського, яка є підкреслено жорсткою – це насамперед акцент на дратівливій і (не лише для України) надмірній обережності і нерішучості наших партнерів. Інформації у них є більш аніж достатньо по всім питанням, в тому числі по північнокорейським військам, але через брак рішучості реакція союзників дійсно нульова».
Констатувавши, що, спостерігаючи за російсько-українською війною і залученням РФ солдатів КНДР, «партнери висловлюють навіть не глибоке, а просто занепокоєння і нічого більше», експерт додав: «Зеленський, як на мене, обережно підводить до думки, що висловлення занепокоєння за повної відсутності дій призводить до того, що навіть в країнах НАТО вже з’являються сумніви стосовно спрацювання де-факто у разі чого статті 5 статуту Північноатлантичного Альянсу. У цій статті йдеться, що у разі нападу на одну з країн НАТО кожна держава-учасниця «в межах своїх можливостей має відреагувати». Тобто, в межах своїх можливостей, вони можуть висловити своє занепокоєння і на тому крапка, ось у чому «прикол».
Коментуючи категоричність Банкової стосовно територіальних питань, Іван Ус наголосив: «Це — чіткий і однозначний сигнал нашим партнерам, які тиснуть на Україну з тим, щоб вона жертвувала своїми землями. Тому Зеленський, щоб потім не виникало жодних запитань, відкрито заявляє, що цей сценарій не годиться і ніякий Мінськ 2:0 не пройде. Взагалі, нав’язування Україні процесу відмови від своїх територій входить, на жаль, у звичку для партнерів. Власне, саме тому, як на мене, останніми днями і спостерігається достатньо жорстка риторика української влади, яка каже, що нам потрібен не просто мир, а справедливий мир. А якщо мир буде досягнуто шляхом територіальних поступок про жодну справедливість не доводиться говорити в принципі».
На переконання експерта, застосування Зеленським «публічного батога», а не «компліментарного пряника» стосовно союзників є цілком виправданим з точки зору їх «пробудження». Окремо він акцентує на важливості того, щоб «ні в якому разі» не було відходження від санкційного тиску союзників на Росію: «Як би у РФ не намагалися показати, що у них все добре, той факт, що вони вже восьмий раз підняли облікову ставку і, скоріше за все, зроблять це вдев’яте наприкінці грудня, означає лише одне: їхня економіка сиплеться».
Загалом, Іван Ус припускає, що якщо нас не примусять до «якихось мирних перемовин і поступок територіями» до кінця 2024 року чи в першій половині наступного року, то в другій половині 2025-го «економіка РФ не дозволить їй не те, що вести війну – поставить питання про її існування, як це вже було з Радянським Союзом на початку 90-х».
Чи справді критика союзників – підґрунтя для мирних перемовин
Своєю чергою виконавчий директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов у розмові з Фокусом робить наступний акцент: «Для того, щоб змінити ситуацію на полі бою у нас наразі не має відповідних ресурсів і тому, як на мене, закидаючи Заходу не виконання ним заявленої допомоги, Зеленський таким чином готує ґрунт для того, щоб почати говорити з Росією. Україна критично залежна від допомоги союзників, а на Заході останнім часом нагадують, що Україна сама теж має щось робити своїми силами, ресурсами і руками».
Політолог переконаний, що Київ повинен повсякчас шукати і знаходити точки дотику з союзниками: «Наразі маємо заховати критику і докори в глибоку шухляду, оскільки це не сприяє швидшому постачанню нам зброї та інших ресурсів. Президент назвав «нульовою» реакцію союзників на залучення РФ північнокорейських солдатів, але я думаю, тут не слід бігти попереду потяга, адже очевидно, що відповідь буде після 5 листопада, коли у Сполучених Штатах відбудуться вибори».
Тим часом, вважає Олександр Леонов, Україні слід «активно і закрито» говорити з Південною Кореєю, яка має великий запас зброї і може її надати. «Але знову ж таки Сеул буде озиратися на допомогу союзників, передусім, зі США. Тобто, виходить якесь замкнене коло і навряд чи жорстка риторика України здатна його – це коло – розірвати», — підсумовує експерт.
Пасивність союзників матиме катастрофічні наслідки
Констатувавши, що у відносинах по лінії Київ-Захід наразі «гостро постало чимало питань», кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський у розмові з Фокусом, зазначає: «Наприклад, залучення північнокорейських військ змінює характер війни, а на Заході й досі не має дієвої і жорсткої позиції. Власне, тому президент Зеленський резонно наголошує союзникам, що не можна зволікати і необхідно ухвалювати рішучі рішення, бо це розв’язує руки РФ, дозволяючи їй досягати цілей, поставлених Путіним ще на початку великої війни. На мій погляд, в ситуації, що склалася, критика союзників є цілковито доцільною».
Поряд з тим реакція союзників на критику з боку Банкової, на думку експерта, може бути різною: «Це залежить від їхньої готовності не просто робити заяви, а реально допомагати. Якщо у низ не має наміру якісно змінювати конфігурацію допомоги Україні, то цілком аргументовані докори з боку Зеленського їх можуть лише дратувати, бо на Заході в принципі, безвідносно до персоналій, з вуст яких звучить жорстка риторика, такого, м’яко кажучи, не полюбляють. З іншого ж боку, у разі готовності союзників до рішучих кроків, це може стати додатковим та дієвим стимулом для більш швидких і ефективних рішень».
Наразі найбільшою перешкодою для України у її відносинах з західними союзниками, переконаний Станіслав Желіховський, є прийдешні вибори у США, адже «ключові гравці зациклені на внутрішньому змагальному процесі, а не важливому зовнішньому векторі». Вже після 5 листопада, прогнозує експерт, можливі певні «лінійні зрушення», але не у всіх сферах. Зокрема, якщо говорити про надання Києву запрошення до НАТО, на чому повсякчас наполягає президент Зеленський, то експерт тут «не надто оптимістичний». А ось що стосується далекобійних ударів по території РФ, то, на думку Станіслава Желіховського, відповідне рішення врешті-решт може бути ухвалено і «роль тригера тут зіграє залучення у війну з боку Росії військ КНДР».
Крім того, на його переконання, фактор Північної Кореї суттєво стимулює до підтримки України Південну Корею, яка, «маючи надзвичайно тісні стосунки зі Сполученими Штатами та Заходом загалом, може допомогти Україні оперативно пролобіювати ті чи інші надважливі питання у ситуації підвищених ризиків і викликів». Наголосивши на тому, що вже найближчим часом може вирішитися подальша доля України, Станіслав Желіховський резюмував, що якщо допомога союзників не відповідатиме реаліям на полі бою, це може мати катастрофічні наслідки не лише для нашої держави, а згодом й для усього вільного світу.