5 листопада 2024 року у США пройдуть вибори президента країни, від яких залежить і доля України та всього світу. На цей пост претендують Дональд Трамп і Камала Гарріс.
24 Канал підготував для читачів усі можливі відповіді на складні питання, як влаштовані вибори, які шанси мають кандидати та коли ми дізнаємось результати.
Чому обирають саме між Трампом і Гарріс і хто має право балотуватись
Насправді це не так, кандидатів більше. У кампанії-2024 крім Гарріс і Трампа беруть участь ще 16 кандидатів, а було ще більше. Найбільш відомий з тих, хто знявся, це племінник президента Джона Кеннеді Роберт Кеннеді-молодший, який нині вже агітує за Трампа.
Які критерії для кандидатів в президенти США:
кандидат має народитися в Америці;
йому має виповнитися щонайменше 35 років;
він має проживати в США не менш як 14 років.
Хто має право балотуватися
Висувати свою кандидатуру в президенти може практично будь-хто – закони не забороняють це навіть тим, хто перебуває під слідством чи взагалі відбуває покарання.
Шанси так званих «незалежних кандидатів» мізерні, але, деякі можуть виступати спойлерами, тобто забрати голоси у фаворита у якомусь окремому штаті, де мають локальну популярність. Це може бути вирішальним фактором у так званих «хитких штатах» (swing states).
У США традиційно не зважають на треті сили (за рідкісними виключеннями) й на виборах-2024 вся боротьба розгорнеться між представниками двох політичних сил – Республіканців і Демократів.
Двопартійна система: чим Республіканці відрізняються від Демократів
Політична система США базується на двопартійності, де Республіканська та Демократична партії виступають такими собі полюсами та антагоністами. В країні є також інші партії (абсолютно різноманітні, їхнє існування гарантовано Конституцією та свободою слова та думки).
Республіканці традиційно вважаються більш консервативними та дещо правішими. Демократи – більш ліберальними і прогресивнішими (вони менше звертають уваги на «традиційні цінності» та питання релігії).
Останнім часом протиріччя між двома партіями поглибились, розкол проходить через такі важливі для американців теми, як право на аборти (репродуктивні права) та обмеження щодо вогнепальної зброї. Каталізатором цих змін є саме Трамп і трампізм.
При цьому обидві партії не однорідні та мають різні фракції, подекуди дуже радикальні. Так, всередині Демократичної партії є ліві чи навіть лівацькі групи, які за бажання можна назвати квазікомуністами.
Натомість у Республіканців є фракція прибічників MAGA (акронім від слогана політичних кампаній Трампа Make America Great Again). Останніх також називають трампістами і нині вони все більше еволюціонують не в бік фракції, а такої собі політичної секти, з вірою у численні теорії змови, шаленим популізмом лідерів та мовою ворожнечі.
Трампізм – це норма?
Варто розуміти, що трампізм – це аж ніяк не нормальний стан Республіканської партії, фактично Трамп та його оточення взяли поважну партію у заручники та ультимативно нав’язують більшості свою радикальну адженду.
Як Трамп і Гарріс стали кандидатами в президенти
Від однієї партії у фінальній стадії виборів може бути лише один кандидат. Для визначення кандидата в президенти від партії в США є традиційний шлях – партійні праймеріз та кокуси, тобто первинні вибори в окремих штатах.
Мета праймеріз і кокусів у штатах – обрати делегатів (виборщиків) на загальний партійний з’їзд (Конвент чи Конвенція). У процесі визначаються делегати, які представлятимуть (віддаватимуть свій голос) за визначеного кандидата.
Тобто перемога на праймеріз і кокусах – це лише обіцянка підтримки певної кількості делегатів.
Участь у праймеріз беруть партійні делегати від штату, їхня кількість визначається чисельністю населення. Найбільшим є Каліфорнія, яка делегує 169 представників, найменшим – Делавер з 16 делегатами.
Загальна кількість делегатів від республіканців у 2024 році – 2 429. У липні 2024 року вони провели Національний з’їзд своєї партії у Мілуокі на арені клубу НБА «Мілуокі Бакс», де оголосили ім’я переможця.
Ним став Дональд Трамп. Його головними суперниками у боротьбі за номінацію були губернатор Флориди Рон Десантіс та ексгубернаторка Південної Кароліни й постійна представниця США в ООН у 2017 – 2018 роках Ніккі Гейлі.
Цього року ми стали свідками доволі рідкісного явища – заміни кандидата.
Чинний президент Джозеф Байден переміг на праймеріз Демократичної партії, але через провал на перших дебатах з Трампом опинився під шаленим тиском та змушений був зняти свою кандидатуру.
Його замінила віцепрезидентка Камала Гарріс. Оскільки вона йшла на вибори як №2 Байдена, проблем з цим не виникло – її кандидатуру просто затвердили на Національному партійному з’їзді (Конвенті), який відбувався 21 серпня 2024 року у Чикаго на арені іншого клубу НБА – «Чикаго Буллс».
Також Гарріс отримала право використовувати гроші з передвиборчого фонду Байдена, який збирається коштом пожертв (за тиждень до виборів сума перевалила за 1 мільярд доларів, що значно більше суми пожертв на користь Трампа).
На відміну від Гарріс, Дональд Трамп пройшов весь шлях праймеріз від початку та до кінця, перемігши інших претендентів. Паралельно з цим Трамп боровся у судах – проти нього вели аж 4 кримінальні справи.
За що судили Трампа
за організацію заколоту і штурму Капітолія 6 січня 2021 року, за хабар з грошей для виборчої кампанії для порнозірки Стормі Деніелс за її мовчання, за зберігання документів, що містять державну таємницю, в туалеті на віллі Трампа Мар-а-Лаго, за втручання у виборчий процес та фальсифікацію виборів у штаті Джорджія.
Трамп був визнаний винним по справі пані Стормі, натомість інші справи потонули у бюрократичних процедурах. Також на бік Трампа став Верховний суд США (де завдяки Трампу у Республіканців є більшість), який 6 голосами проти 3 дивним чином підтвердив наявність у Трампа часткового імунітету на скоєння злочинів, зокрема, й організацію заколоту проти США.
Таким чином, на Трампі лишився ярлик «засудженого злочинця» (його нині активно використовує кампанія Гарріс, а себе вона позиціонує як прокурорку-законницю), але насправді він вийшов сухим з води.
Як проходять кампанії кандидатів
Після того, як кандидатів офіційно затверджують на партійних Конвентах, вони починають свою виборчу кампанію у новому статусі.
Основою кампаній є раллі – тобто передвиборчі агітаційні поїздки по штатах (саме під час однієї з них у містечку Батлер в Пенсільванії 13 липня на Трампа стався замах, внаслідок якого кандидат отримав незначне поранення і шикарне фото з кулаком вгору). Також важливою є реклама. Вона фінансується з передвиборчих фондів. Це паперова продукція, а також телевізійні ролики та інтернет-реклама. Особливістю останніх рекламних кампаній в США стало ретельне таргетування на окремі аудиторії, з метою схилити їх на свій бік. Часто на різні групи людей один і той самий кандидат може таргетувати геть протилежні меседжі.
Традиційно визначальними подіями президентської кампанії вважаються дебати кандидатів. Зазвичай вони проходять у три раунди, але цього разу було лише 2.
При цьому Трамп дебатував з різними опонентами. Вперше проти Байдена 28 червня. На них Байден проявив себе дуже погано і так налякав своїх прихильників, що того примусули вийти з кампанії. То ж на других дебати Демократів вже презентувала Камала Гарріс. Вони пройшли 10 вересня і тут вже більш переконливою була пані Камала.
Після цього Трамп вирішив, що з нього досить і оголосив, що третіх дебатів не буде. Натомість 2 жовтня свої дебати провели другі номери – кандидат у віцепрезиденти США від Демократичної партії Тім Волз і його опонент кандидат від Республіканської партії Джей Ді Венс. На них неочікувано переміг Республіканець, проте, великої уваги до дебатів «других номерів» у Штатах традиційно не звертають.
Програми кандидатів
Традиційно для американських виборців важливішими є питання внутрішньої політики та економіки, тому саме цим питанням кандидати приділяють найбільше уваги.
Так, Трамп обіцяє зменшити інфляцію та ввести 10 – 20% мита на більшість іноземних товарів, не лише китайські, але й європейські. Економічні обіцянки та прожекти Трама виглядають щонайменше інфантильно, а в перспективні віщують США великі проблеми, проте, основна маса американців на це не зважає і схильна думати, що економічна програма Трампа значно потужнішна за те, що пропонує Гарріс.
Причина тут проста – під час президентства Трампа були нижчі ціни і було простіше вести бізнес, а той факт, що наступна економічна криза та інфляція стали наслідками саме політики Трампа та його невміння протистояти пандемії та іншим глобальним викликам, нікого не хвилює.
Республіканець давно вже хоче добудувати стіну на кордоні з Мексикою та влаштувати наймасштабнішу в історії США депортацію нелегальних мігрантів.
Також Трамп прагне відмежувати США від конфліктів за межами країни, але при цьому божиться, що має план завершення війни між Росією та Україною за 24 години. При цьому Трамп натякає на жорсткі рішення щодо Ірану та декларує підтримку Ізраїлю.
Камала Гарріс в очах виборців виглядає спадкоємицею політики Байдена з усіма її плюсами та мінусами. Вона обіцяє пільги для середнього класу та малозабезпечених сімей, зниження вартості ліків. Каже, що розбрететься із завищенням цін на продукти та обіцяє вирішити «квартирне питання».
Головна «фішка» кампанії Гарріс – боротьба за репродуктивні права, завдяки чому Демократка сподівається на мобілізацію жінок на виборах.
У зовнішній політиці Гарріс обіцяє, що продовжить «підтримувати Україну, скільки буде потрібно». У питаннях Ізраїлю та Палестини Камала дотримується певної обережності і декларує відданість ідеї «двох держав для двох народів», яка абсолютно правильна та раціональна, проте, не знаходить підтримки ані в Ізраїлі, ані серед палестинців.
Які шанси кандидатів на перемогу
У США дуже давня і дуже потужна індустрія соціологічних досліджень і соцопитувань. І не дивно, що така подія як вибори президента США викликає всебічну увагу соціологів. Ті проводять чимало різноманітних опитувань і замірів громадської думки, часто дуже дивних, з єдиною метою – визначити потенційного переможця.
Проте, попри дуже потужний інструментарій та ресурси, зробити це надзвичайно складно і в останні роки американські соціологи часто помиляються. Так, наприклад, було в 2016 році, коли соціологія була на користь Гілларі Клінтон, натомість переміг Трамп. Так було на виборах-2020, де вже Трамп програв Байдену.
Цього разу соціологія каже про вірогідність 50/50, а більш детальний аналіз дає різницю в 1% по ключових штатах. Їх 7 і саме від них залежатиме те, хто переможе.
На цьому тлі дуже дивно виглядають не менш славетні американські букмекери, які оцінюють шанси на перемогу Трампа аж на 62%, а Гарріс залишають тільки 37%.
Як рахують голоси
У виборах президента США потенційно можуть взяти участь понад 240 мільйонів виборців, а в країні немає прямих виборів президента, тобто американці голосують не за конкретного кандидата (хоча його ім’я і стоїть у бюлетені), а делегують свої голоси колегіям виборщиків.
Їх 538, вони розділені по всіх штатах відповідно до кількості населення. Найбільша кількість виборщиків у Каліфорнії – 55. Той з кандидатів, хто набере найбільшу кількість голосів в штаті (демократ чи республіканець), заручиться усіма 55 голосами виборщиків за принципом «переможець отримує все».
Для чого це робиться?
Оскільки США – не унітарна держава, а федеративний союз штатів (тобто формально окремих держав), голоси виборщиків далі сумуються й перемагає той, хто отримає цю більшість.
Кандидат, який набрав 270 (абсолютна більшість) із 538 голосів виборщиків, і стає президентом США.
Через таку особливість може перемогти кандидат, за якого сукупно віддали меншу кількість голосів громадян (так було, наприклад, у 2016 році, коли Гілларі Клінтон отримала 48,1% (65 844 610 голосів) проти 46% і 62 979 636 голосів виборців за Трампа, але програла, оскільки її опонент взяв 304 голоси виборщиків проти 227).
За таким принципом вибори президента працюють у всіх штатах, окрім Небраски та штату Мен, де голоси розподіляються відповідно до результатів зрозумілого нам всенародного голосування.
Сині, червоні та хиткі штати: в чому різниця
У США є традиційний розподіл на штати щодо їхніх політичних симпатій.
Так, Каліфорнія, Ілінойс, Масачусетс та Вермонт традиційно голосують за Демократів. Через офіційний колір Демократичної партії вони отримали назву «синіх штатів». Натомість Техас, Алабама, Юта – це «червоні штати», червоний – це колір Республіканської партії і саме через це трампівські кашкети з надписом MAGA червоного кольору.
Але є ще штати, які не визначилися з електоральними уподобаннями і регулярно змінюють свою позицію, голосуючи по черзі то за Демократів, то за Республіканців. Це «хиткі штати» або swing states. У 2024 році їх 7 – це Пенсільванія, Мічиган, Невада, Вісконсин, Північна Кароліна, Джорджія та Аризона.
Саме від перемоги у кожному з цих окремих штатів залежатиме підсумкова перемога того чи іншого кандидата.
Відповідно до останньої соціології, Гарріс має незначну перевагу у Пенсільванії, Мічігані та Вісконсіні, натомість Трамп лідирує у Північній Кароліні, Джорджії та Арізоні.
Якщо ця тенденція збережеться, то Гарріс переможе, бо ці штати мають більшу кількість виборців (найбільше у Пенсільванії – 19). Втім, різниця між суперниками мінімальна (і Північна Кароліна з 16 виборцями, схоже, схиляється у бік Трампа). А це означає, що на всіх нас чекають сюрпризи, а вплинути на підсумковий результат може будь-яка дрібниця.
Такою, наприклад, може стати образа на адресу пуерто-ріканців, що пролунала на мітингу Трампа в Madison Square Garden від коміка Тоні Гінчкліффа – той назвав Пуерто-Ріко островом сміття в океані, чим обурив пуерторіканську діаспору і вочевидь посприяв її мобілізації. До речі, чимало вихідців з Пуерто-Ріко проживають саме в Пенсільванії і Гарріс саме в цей час виступала на зборах у пуерторіканському ресторані.
Коли і як відбудуться вибори
Вибори мають фіксовану дату – вівторок після першого понеділка листопада. Цього разу це 5 листопада 2024 року, але тут є нюанси, чимало американців мають можливість проголосувати достроково. Цим правом, наприклад, вже скористалися чинний президент Джозеф Байден та його попередник – 100-річний Джиммі Картер.
Крім них право проголосувати достроково (особисто або поштою) мають ще мільйони американців. Так, у Північній Кароліні відкріпні бюлетені для дострокового голосування почали розсилати ще 6 вересня, згодом таку можливість відкрили в Алабамі та Вісконсині. Також достроково особисте голосування розпочалося у Міннесоті, Південній Дакоті та Вірджинії.
Можливість дистанційного голосування стала популярною під час пандемії коронавірусу, тоді відкріпні бюлетені отримали 66,4 мільйона виборців (порівняно з 28,8 мільйона в 2016 році), всього ж тоді достроково проголосували понад 100 мільйонів виборців.
Виборчі дільниці у США відкриються о 5:00—7:00 й працюватимуть до 18:00—20:00 у різних штатах та в різних часових поясах. Після закриття виборчих дільниць почнеться підрахунок голосів.
Підрахунок голосів та що буде далі
Процес підрахунку голосів відбувається фактично в режимі онлайн і спостерігати за оновленням даних – це ще одна американська традиція. Результати виборів стануть відомі вже в ніч на 6 листопада (якщо різниця буде мінімальною, підрахунок може затягнутися). Офіційно Колегія виборщиків має оголосити результати виборів президента США 17 грудня 2024 року (визначений законом перший вівторок після другої середи грудня).
Якщо жоден кандидат не набере абсолютної більшості у Колегії виборщиків, то президента США визначатиме Палата представників. Там зараз більшість у Республіканської партії, проте, такий сценарій вважається малоймовірним. Наразі таке було лише двічі – у 1800 та 1824 роках.
Після підрахунку голосів марафон не закінчується – далі в кандидатів є 2 місяці на оскарження результатів виборів і судові розбірки. Відомо, що штаби Трампа вже готують позови, які можуть бути використані для оскарження результатів виборів. Натомість більшість губернаторів штатів заявили, що готові підтвердити результати виборів.
Остаточні результати виборів мають бути затверджені у Конгресі 5 січня 2025 року, а далі має відбутися інавгурація – традиційно вона проходить через два тижні після затвердження результатів виборів. До цього часу Джо Байден зберігатиме свої повноваження.
Оскільки американське суспільство нині сильно поляризоване, можна очікувати, що перемогу здобуде той кандидат, який отримав сукупну меншість голосів. Якщо це буде Гарріс, то цілком реально очікувати нових спроб бунтів від прихильників Трампа (як було в січні 2021 року).
Тому вибори-2024 будуть великим випробуванням для електоральної системи США і, на жаль, для України, оскільки наша держава нині дуже залежна від політичної стабільності свого головного союзника у війні з Росією.