27 жовтня у Болгарії пройшли позачергові вибори – вже сьома спроба за три останніх роки обрати парламент.
Досі жодні з них не привели до появи стабільної, а бажано – й проєвропейської коаліції. А голоси проросійської партії «Відродження» раз за разом продовжували зростати.
І хоча результати останніх виборів дають надію на позитивні зміни, вони не подарували надію на швидке формування коаліції, йдеться в статті Сергія Герасимчука і Володимира-Назарія Гавріша Сьома спроба Болгарії: чому нові вибори дають шанс на вихід з глибокої політичної кризи. Далі – стислий її виклад.
Порівняно з минулими виборами, явка на нинішніх збільшилась на 4,53% й досягла 38,94%. Це є хорошим знаком, адже в останні роки явка на болгарських виборах почала суттєво знижуватись. Окремі експерти вважали, що це свідчить про втому відповідальних виборців від нескінченних виборів.
А головне, низька явка грала на руку проросійським силам. Тож існувала реальна загроза того, що виборці проросійських сил могли згуртуватися і кінець-кінцем вибороти більшість у парламенті Болгарії, що мало би вкрай негативні наслідки.
Замість цього більшість – 52,139% – у новому парламенті зайняли класичні євроатлантисти – партії, що зацікавлені у збереженні європейської та євроатлантичної єдності, а саме ГЕРБ-СДС, ПП-ДБ та ДПС («ДПС – Ново Начало»).
Щоправда, це все одно дещо менше, аніж ці партії сумарно мали у на попередніх виборах (56,1%), тоді як сумарна підтримка двох класичних проросійських партій – соціалістів та «Відродження» – навіть мінімально зросла (з 20,8% до 20,9%).
Особливістю цих виборів стало те, що євроатлантисти намагались активно грати картою «надії на вихід з перманентної кризи».
Повторимось, це вже сьомі позачергові вибори, й виборцю конче була потрібна надія, що це колись скінчиться.
Карта зіграла – виборець дав євроатлантистам ще один шанс нарешті сформувати ефективний і головне – стабільний уряд. Щоправда, за будь-якого розкладу вкрай важливою лишиться ГЕРБ-СДС Бойко Борисова, яка зібрала найбільшу кількість голосів.
Один із реальних сценарієв створення коаліції можна умовно назвати «Старий рецепт з новим інгредієнтом».
Це об’єднання партій євроатлантистів ГЕРБ-СДС та ПП-ДБ, але й партії «Альянс за права и свободи – АПС» (скорочено ДПС-Доган).
Остання – це «уламок» внаслідок розколу партії ДПС, що орієнтується насамперед на голоси турецької меншини. Інша частина цієї ж партії називається «ДПС – Ново Начало» (ДПС-Пеєвський).
Отже, зазначений сценарій повторює попередній, проте у коаліції не буде токсичного Деляна Пеєвського, але буде Ахмед Доган, який, навіть якщо погодиться співпрацювати з євроатлантистами, певний час матиме репутацію «кота в мішку».
В цьому випадку ключовим ризиком є хіба що позиція Ахмеда Догана щодо РФ.
Крім того, існує можливість створення міноритарного уряду за підтримки двох відколотих частин ДПС (Догана та Пеєвського), які при цьому формально до коаліції ГЕРБ-СДС та ПП-ДБ не увійдуть.
Якщо євроатлантистам і цього разу не вдасться сформувати уряд, існує ризик, що втомлений виборець піде шукати «альтернативні партії», які можуть потенційно як продовжити кризу, так і об’єднатися з присутніми в парламенті проросійськими силами.
Звісно, лишається ще опція з надпартійним технократичним урядом, яка має своїх прихильників. Проте вона радше належить до категорії найменш здійсненних, бо ГЕРБ-СДС ідею не підтримав, а співпрацювати з проросійським «Відродженням» євроатлантисти точно не будуть.
Так чи інакше, існує реальний шанс, що новий парламент виявиться більш життєздатним за попередні.
І можливо, на це Різдво Болгарія подарує собі та нам прозахідний уряд та відновлення політичної стабільності.
Докладніше – в матеріалі Сергія Герасимчука і Володимира-Назарія Гавріша Сьома спроба Болгарії: чому нові вибори дають шанс на вихід з глибокої політичної кризи.