Україна та Ізраїль офіційно не мають ядерної зброї, але ситуація в обох країн цілком різна. Якщо Україна віддала залишки радянського озброєння в обмін на Будапештський меморандум, який Росія попри підписання порушила у 2014 році, то Ізраїль одночасно «має та не має ядерної зброї».
Позицію близькосхідної держави описала її колишня прем’єрка Голда Меїр: «По-перше, ми не маємо ядерної зброї, по-друге, якщо буде потрібно, ми її використаємо».
24 Канал зібрав головне про ядерну програму Ізраїлю, який не підписував Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), але, як вважається, має певний арсенал.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/e62e44aedb973fea42b3f2d9fcdeda5d.jpg
Голда Меїр / AP Photo / Giuseppe Anastasi
Скільки ядерних боєголовок має Ізраїль та які носії
Ізраїль є однією з країн, що володіють стратегічною ядерною тріадою – це стратегічні літаки, міжконтинентальні балістичні ракети та атомні підводні човни. Серед інших держав – США, Китай та Росія.
Оцінки кількості ядерних боєголовок різняться – від десятків до сотень. У вересні 2013 року в британському виданні Bulletin Of The Atomic Research було опубліковано дослідження експертів з ядерного нерозповсюдження Ганса М. Крістенсена та Роберта С. Норріса. У статті мовиться, що Ізраїль володіє близько 80 ядерними боєзарядами, а також має достатньо матеріалів для виробництва ще від 115 до 190 ядерних боєголовок.
Ці оцінки відповідають даним Розвідувального управління Міністерства оборони США, яке в 1999 році також називало цифру в 80 боєзарядів.
З 1967 до 2004 року Ізраїль щорічно виготовляв по 2 – 3 ядерні боєзаряди. До початку війни Судного дня (1973) в країни вже було 15 боєголовок, під час вторгнення до Лівану у 1982 році – 35, а до початку війни в Іраку їхня кількість зросла до 56. У 2003 році ізраїльський ядерний арсенал налічував 78 боєзарядів, і після 2004 року виробництво було заморожене.
Зверніть увагу! Один із носіїв – це ракети «Єрихон», оснащені ядерними боєголовками. Федерація американських учених (FAS) вважає, що на озброєнні Армії оборони Ізраїлю перебуває близько 60 ракет з моноблоковими ядерними зарядами. Також літаки F-15 і F-16 можуть використовуватися для доставлення ядерних бомб і ракет.
Основним засобом наземного базування вважаються ракети «Єрихон-3», яких налічується близько 16. За даними ізраїльської преси, розробку цієї ракети завершили у 2005 році, вона є модернізацією попередньої версії – «Єрихон-2».
Повітряний компонент ядерної тріади Ізраїлю представлений двома ескадрильями, що налічують 18 винищувачів-бомбардувальників F-15I Ra’am («Грім»). Ці літаки є модифікацією американського F-15E Strike Eagle та оснащені двома крилатими ракетами Gabriel, які потенційно можуть нести ядерні боєголовки.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/df0c76ac1ea21a2c855b9313a81c8021.jpg
F-15I Ra’am / José Luis Celada Euba / Flickr
Ізраїльські Військово-морські сили також мають важливий компонент ядерного стримування — дизель-електричні підводні човни типу «Дольфин». Ці субмарини здатні нести крилаті ракети з ядерними боєголовками. У 1998 – 1999 роках Ізраїль отримав три такі підводні човни від Німеччини, і згодом вони були оснащені спеціальними контейнерами для запуску ракет.
У грудні 2004 року Ізраїль уклав угоду на придбання ще двох подібних субмарин. Є припущення, що ці ракети — або модернізована версія американської «Гарпун», або ж ізраїльська розробка.
Як Ізраїль міг випробувати ядерну зброю
Кожна ядерна держава випробувала власну ядерну зброю. Радянський Союз – у степах Казахстану, США – у пустелях на заході держави. Ізраїль не виключення. Звичайно, він не визнає випробування, але вони могли відбутися на півдні Атлантики.
Це «Інцидент Вела» – подія, що сталася 22 вересня 1979 року. Тоді американський супутник-шпигун серії Vela зафіксував подвійний спалах поблизу островів Принс-Едуард у південній Атлантиці. Такі спалахи зазвичай асоціюються з ядерними вибухами в атмосфері, що викликало підозри вчених про випробування ядерної зброї. Попри численні розслідування, точні обставини події залишаються невизначеними.
Вибух міг бути спільним ізраїльсько-південноафриканським ядерним тестом, хоча офіційних підтверджень цієї теорії не було. Інші версії передбачають можливість природного явища або технічної несправності супутника. Однак багато експертів продовжують схилятися до версії про ядерне випробування, оскільки спалах мав усі характерні ознаки такого вибуху.
Зокрема, 20 квітня 1997 року ізраїльське видання «Хааретц» опублікувало матеріал, у якому процитувало заступника міністра закордонних справ Південної Африки Азіза Пахада. Він нібито підтвердив, що подвійний спалах, зафіксований супутником Vela у 1979 році, був результатом південноафриканських ядерних випробувань.
У статті також зазначалося, що в минулому Ізраїль закупив приблизно 550 тонн урану у Південній Африці для свого дослідницького реактора в Дімоні. В обмін на це Ізраїль, як стверджується, надав ПАР технічні матеріали для розробки ядерної зброї.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/cfd8ecf6a5195f219bb82f9afbe7c7db.jpg
Ядерний реактор у Дімоні / Moshe Shai / FLASH90
Цікаво! Попри численні прольоти спеціальних літаків ВПС США над районом події, не було виявлено слідів радіоактивного пилу, який зазвичай залишається після ядерних випробувань. Водночас у тілах овець в австралійських штатах Вікторія та Тасманія виявили наявність низьких рівнів радіоактивного йоду-131, що може вказувати на можливу ядерну активність у регіоні.
Як Ізраїль створив ядерну зброю
Абсолютною таємницею ізраїльська ядерна зброя перестала бути у 1986 році, коли про неї заявив Мордехай Вануну, ізраїльський технік-ядерник, який розкрив інформацію про ядерний арсенал Ізраїлю британській пресі. Минуло майже 40 років, але ізраїльтяни досі не стали офіційною ядерною державою, хоча навіть ексспікер Кнесету Авраам Бург у 2013 порушив табу, заявивши про володіння Ізраїлем як ядерною, так і хімічною зброєю, та назвав офіційну політику країни «застарілою та дитячою».
На відміну від Ірану чи Росії, Ізраїлю вдається виходити сухим з води. Він ніколи не підписував ДНЯЗ 1968 року, тому не міг його порушити. Водночас країна майже напевно порушила угоду про заборону ядерних випробувань, а також незліченні національні та міжнародні закони, що обмежують торгівлю ядерними матеріалами та технологіями.
До списку країн, які таємно продавали Ізраїлю матеріали та досвід для виготовлення ядерних боєголовок, або які закривали очі на їх крадіжку, входять найзатятіші борці проти розповсюдження: США, Франція, Німеччина, Великобританія та навіть Норвегія.
В Ізраїлі діяла програма ЛАКАМ (Бюро зв’язків з наукою). Її агенти, які відповідали за придбання матеріалів для ядерної зброї та передових технологій, змогли проникнути у найзахищеніші об’єкти світу. Членами мережі були, зокрема, такі цікаві особистості, як Арнон Мілчен, мільярдер і голлівудський продюсер, причетний до фільмів «Красуня», «Секрети Лос-Анджелеса» та «12 років рабства».
Ви уявляєте, як це – бути 20-річним хлопцем, коли твоя країна дає тобі можливість бути Джеймсом Бондом? Це було надзвичайно!
– розповів Мілчен в ізраїльському документальному фільмі після зізнання.
Мілчан не соромився використовувати свої голлівудські зв’язки для допомоги в його завданнях. Згідно з біографією, написаною ізраїльськими журналістами Меїром Дороном і Йосефом Гельманом, Мілчен був завербований у 1965 році Шимоном Пересом, тодішнім президентом Ізраїлю. Вони зустрілися у клубі в Тель-Авіві. Мілчен, який на той час керував сімейним бізнесом з виробництва добрив, відіграв важливу роль у таємній програмі зі здобуття Ізраїлем ядерних технологій.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/15340e1aa10d68280019ee383b597550.jpg
Роберт Де Ніро, Роман Поланскі, Арнон Мілчен / Архівне фото
Майбутній продюсер був відповідальним за забезпечення технологій збагачення урану, зокрема отримання креслень центрифуг, які німецький виконавець тимчасово «забув» у своїй кухні завдяки хабарю. Ці ж креслення пізніше викрав пакистанський науковець Абдул Кадір Хан для програми збагачення урану в Пакистані, а також для міжнародної мережі з продажу ядерних технологій, яка включала Лівію, Північну Корею та Іран.
Найзухваліша операція ЛАКАМ відбулася у 1968 році, коли агенти організували зникнення цілої партії уранової руди посеред Середземного моря. Відомий під назвою «справа Plumbat», цей інцидент став прикладом використання фейкових компаній для придбання в Антверпені урану, замаскованого під свинцевий концентрат, і його передачі під ізраїльською охороною на інше судно.
Документи США та Великої Британії, розсекречені понад 10 років тому, також виявили, що Ізраїль у 1963 – 1964 роках придбав близько 100 тонн уранової руди в Аргентині, обійшовши запобіжні механізми, що зазвичай супроводжують ядерні угоди для недопущення використання матеріалу у зброї. Ізраїль також допомагав режиму апартеїду в Південній Африці розробляти власну ядерну зброю в обмін на 600 тонн уранової руди в 1970-х роках.
Реактор для власних потреб: якою була допомога Франції
Ізраїль збудував ядерний реактор у місті Дімона для своєї програми озброєння, але він потребував оксиду дейтерію (важкої води) для процесу реакції розщеплення. Для цього ізраїльтяни звернулися за допомогою до Норвегії та Британії.
У 1959 році Ізраїлю вдалося купити 20 тонн важкої води, яку Норвегія продала Великій Британії. Обидва уряди підозрювали, що матеріал буде використовуватися для виготовлення зброї, але вирішили проігнорувати це. У документах, з якими BBC ознайомилася у 2005 році, британські чиновники стверджували, що було б «надмірно завзято» додатково перевіряти щось. Норвегія ж здійснила лише один інспекційний візит у 1961 році.
Проте ізраїльська програма зі створення ядерної зброї не стала б реальністю без Франції. Країна, яка зайняла найжорсткішу позицію щодо протидії розповсюдженню ядерної зброї, намагаючись протидіяти Ірану, допомогла з «ядеркою» Ізраїлю.
Французькі інженери допомогли Ізраїлю з будівництвом реактора у Дімоні та секретного підземного заводу для створення бомб. До кінця 1950-х років у місті проживали 2500 громадян Франції, там навіть з’явилися французькими школи. Як писав американський журналіст-розслідувач Сеймур Герш у своїй книзі «Варіант Самсона»:
Французьким працівникам Дімони було заборонено писати безпосередньо родичам і друзям у Франції та інших країнах, але вони надсилали пошту на фальшиву поштову скриньку в Латинській Америці.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/4e318b24919323909d6978352eae975c.png
Космічний знімок майданчика в Дімоні
Ізраїльтяни зрештою визнали, що у них таки є реактор, але наполягали, що він призначений виключно для мирних цілей. Стверджувалось, що відпрацьоване паливо було відправлено до Франції для перероблення. Ізраїль навіть надав відеоматеріал, на якому паливо нібито завантажують на французькі вантажні судна.
Відтоді минуло понад 60 років. Ізраїль не визнав наявність ядерної зброї та навіть не використав її – ані після атаки ХАМАС у жовтні 2023 року, ані після іранського ракетного обстрілу через рік. Аргумент у вигляді ядерної зброї не вберіг державу від нападів як терористів, так й іранського режиму. Втім, як і офіційна ядерна зброя та численні путінські погрози не вберегли Росію від українського наступу у Курській області. Тож постає питання – чи не перетворилася ядерна зброя у нинішньому світі на настільки примарну загрозу, що нею можна знехтувати?