Уже через два тижні ми можемо дізнатися імʼя нового президента США.
Варто наголосити: саме «можемо дізнатися», а не «дізнаємось». Нинішня виборча кампанія у США видається максимально непередбачуваною.
Довгий час шальки терезів спершу поступово схилялися на користь Дональда Трампа з його кпинами в бік Джо Байдена через вік, погану економіку, війну в Україні – та будь-що погане у світі.
Далі, після заміни Байдена віцепрезиденткою Камалою Гарріс, кампанію республіканців охопила розгубленість, Трамп відверто невдало виступив на дебатах, а Демократичну партію охопили піднесення та ейфорія.
Нині ж шальки наших умовних терезів сяк-так урівноважились, хоча час від часу вони коливаються в бік то одного, то іншого кандидата.
У світі завжди пильно стежать за виборчою кампанією у США. А нині, в часи глобальних криз, особливо важливо знати, хто ж очолить неформального лідера західного світу: «спадкоємиця» нинішньої адміністрації Камала Гарріс чи непередбачуваний Дональд Трамп.
Трамп наздоганяє
Останні тижні лише додали інтриги у виборчі перегони – ситуація залишається максимально невизначеною.
У всіх найбільш мейнстримних та авторитетних опитуваннях – як загальнонаціональних, так і на рівні окремих штатів – розрив між Камалою Гарріс та Дональдом Трампом перебуває в межах статистичної похибки.
Але тенденція опитувань показова: демократка поступово втрачає переконливу перевагу над експрезидентом США, а той починає надолужувати розгублений рейтинг.
Це наочно демонструє агрегатор загальнонаціональних опитувань сайту RealClearPolling: можна помітити, як
із початку жовтня Трамп почав зростати, тоді як у Гарріс замість зростання рейтинг завис на одному місці.
А авторитетна модель сайту FiveThirtyEight уперше з моменту прогнозування результатів голосування за Камалу Гарріс та Дональда Трампа дала останньому більше шансів перемогти (0,51 проти 0,49), відображаючи позитивну динаміку республіканця в опитуваннях.
Навіть якщо брати не загальнонаціональні опитування – адже у США вибори президента непрямі й залежать від голосування в окремих штатах, – картина не стане більш зрозумілою.
Найбільше уваги соціологів та оглядачів президентських виборів у США отримують так звані «хиткі», або ключові штати – ті, де виборці не віддають традиційну перевагу конкретній партії. Саме там, як правило, вирішується доля майбутнього президентства (і віцепрезидентства).
У нинішній кампанії таких ключових штатів сім. Пʼять із них – Аризона, Вісконсин, Джорджія, Мічиган і Пенсильванія – проголосували за Джо Байдена у 2020 році. У Неваді Байден здобув невелику перевагу, а в Північній Кароліні – Трамп.
Якщо припустити, що всі інші штати США голосуватимуть так, як завжди, для перемоги Камалі Гарріс достатньо отримати перемогу тільки у трьох ключових штатах: Вісконсині, Мічигані та Пенсильванії. Тоді в неї буде якраз понад 270 голосів колегії виборників, необхідних для затвердження на посаді президента.
Наразі це завдання не видається неможливим, та воно однозначно непросте.
Відрив демократки від республіканця у Вісконсині та Мічигані – в межах статистичної похибки, а в Пенсильванії вони мають практично однаковий рейтинг – хоча, за деякими останніми опитуваннями, у Трампа там навіть є дуже мінімальна перевага.
До того ж, як звернув увагу американський статистик Нейт Сільвер, відомий прогнозуванням результатів виборів у США (і засновник згаданого вище FiveThirtyEight), в останні кілька тижнів Трамп поступово нарощував свій рейтинг у всіх семи ключових штатах.
Ці здобутки наразі суттєво не вплинули на ситуацію – але не можна виключати, що за два тижні до виборів картина буде зовсім інакшою.
Коротше кажучи, найкраще ситуацію з рейтингами обох кандидатів у президенти США описує англійське слово «toss-up», яке буквально означає «шанси 50 на 50» (як під час підкидання монетки – tossing a coin). Іншими словами, і Гарріс, і Трамп можуть за кілька місяців повернутись у Білий дім у новому – або старому – статусі.
Стратегія проти Гарріс
Що стало причиною ривка Трампа?
Ейфорія перших тижнів кампанії віцепрезидентки США, коли зняття Джо Байдена з виборів принесло полегшення істеблішменту (й електорату) Демократичної партії та очевидно розгубило республіканців, відійшла в минуле. Це визнають і у штабі Гарріс, де вже змінюють стратегію, аби обернути навспак гальмування підтримки серед виборців.
Важко дати вичерпну відповідь на питання, що ж сталося з рейтингами Гарріс і Трампа, але напрошується щонайменше одне пояснення: віцепрезидентка США остаточно увійшла в кандидатську роль з усіма наслідками, які з цього випливають – її оцінюють більш прискіпливо.
По-перше, після початкового шоку республіканці знайшли більш-менш конкретні меседжі для атаки на опонентку з Демократичної партії.
Вони зауважують: Гарріс вже три з половиною роки працює в Білому домі – то чому ж виборцям варто вірити її обіцянкам, якщо вона за цей час їх не втілила? (Опускаємо той факт, що віцепрезиденти США не мають таких повноважень для здійснення політики, як президенти.)
А принагідно – повʼязують Гарріс із проблемами економіки та міграції, які залишаються в топі занепокоєнь американського електорату. Опитування вказують, що саме Дональду Трампу виборці довіряють у вирішенні цих питань більше, ніж його опонентці.
У штабі віцепрезидентки США відповіли різким посиленням особистих випадів проти Дональда Трампа.
На передвиборчих заходах Гарріс нагадує заяви експрезидента проти абортів та демократії. І, звісно ж, нагадує про те, що з віком проблеми саме в її опонента. (Дивна поведінка Трампа на деяких зустрічах з виборцями, коли він попросив увімкнути музику на 40 хвилин замість говорити, чи скасування ним участі в низці заходів, схоже, тільки посилюють цей меседж.)
Іншою ефективною лінією атаки республіканців на Гарріс стало зображення її як надто «лівацької». Можливо, прізвиська штибу «таваріщ Камала» чи «марксистка» і не такі дієві, та от рекламні ролики, де їй пригадують обіцянку (ще під час кампанії 2020 року) фінансувати з бюджету операції з гендерного переходу для мігрантів, свій вплив мали.
По-друге, Камала Гарріс втрачає підтримку серед кількох ключових для демократів груп виборців – насамперед це темношкірі та виборці латиноамериканського походження.
Приміром, опитування The New York Times та Сієнського коледжу на початку жовтня показало, що Гарріс підтримують 78% темношкірих виборців. Так, це багато, але на виборах 2020 Байден мав підтримку 90%.
Чому так? Цих виборців, як і решту населення США, турбують насамперед економіка та міграція, і вони готові заплющити очі на неприйнятність Трампа як політика, якщо той зможе забезпечити їм економічний добробут.
Публічним сигналом того, що у штабі віцепрезидентки визнають цю проблему, став виступ Барака Обами на передвиборчому заході в «хиткій» Пенсильванії, де він заявив, що темношкірі чоловіки не підтримують Гарріс, бо нібито не хочуть бачити президентом США жінку.
А додатково кампанія Гарріс опублікувала минулого тижня план підтримки темношкірих чоловіків (він буквально так і називається – The Opportunity Agenda for Black Men), в якій згадується і надання пільгових кредитів темношкірим підприємцям, і програми менторства для пошуку роботи, і навіть легалізація марихуани для рекреаційного вживання.
І, зрештою, третій чинник: хай що там каже Трамп чи хай як він поводиться, він краще привертає увагу ЗМІ та вміє імпровізувати.
А погана реклама – теж реклама.
Більшість читачів одразу згадають, що робив експрезидент США минулої неділі – так, «працював» у McDonald’s у Пенсильванії. А що в цей час робила Гарріс (яка була в тій-таки Пенсильванії)? Виступала у церкві – ще й у свій день народження, до речі. Але картинка не така яскрава, звісно ж.
Натомість віцепрезидентку згадують через відверто незрозумілий момент із редагуванням її інтервʼю на CBS News, де скоротили відповідь про загострення на Близькому Сході.
А її спроба дати інтервʼю консервативному Fox News не привела до видимих змін у підтримці.
Фактори, що можуть визначити долю виборів
Звісно ж, за менш як два тижні до виборів президента США рейтинги Трампа і Гарріс ще можуть суттєво змінитись. Зіграти свою роль у цьому можуть щонайменше три чинники.
По-перше, покращення економічної ситуації. Хай як Трамп упевнено лідирує серед виборців у питаннях економіки, Гарріс змогла незначно скоротити відрив від нього після більш оптимістичних даних із ринку праці США та зменшення інфляційного тиску.
Якусь частину виборців це цілком може переконати в останній момент підтримати Гарріс як виразницю політики нинішньої адміністрації.
По-друге, це питання абортів, де Демократична партія має помітну перевагу над республіканцями – і це дало про себе знати й під час проміжних виборів 2022 року, коли демократам вдалося утримати перевагу в Сенаті та «збити» низку підтриманих Трампом кандидатів у штатах.
Цілком можна припустити, що й на нинішніх виборах питання абортів зіграє свою роль.
І по-третє, це ескалація на Близькому Сході, яка наразі переважно грає на руку експрезиденту США.
Парадокс, однак те, що експрезидент США позиціонує себе як більш проізраїльський, не заважає деяким мусульманським виборцям його підтримувати.
Той факт, що Гарріс повністю підтримує політику Байдена стосовно врегулювання нинішнього загострення близькосхідного конфлікту, відвернув від неї частину мусульманських виборців – особливо у Мічигані, де Байден у 2020 році переміг Трампа.
Очевидно, що черговий виток ескалації тільки посилить цей тренд.
Не варто забувати й про менш впливові чинники, які, однак, ще можуть зіграти свою роль.
Це може бути і несподівана мобілізація виборців, що якраз допомогло Дональду Трампу перемогти у 2016 році; і втручання Росії, Китаю чи Ірану (свідчення якого вже фіксуються); а також будь-яка міжнародна криза, зокрема чергове загострення війни Росії проти України.
Або навіть масштабні вкиди чи фальсифікації чи шерега судових позовів когось із кандидатів – чи повторення подій на кшталт штурму Капітолія 6 січня 2021 року.
Хтозна, який «чорний лебідь» захоче пролетіти над американськими виборами.
Автор: Олег Павлюк,
журналіст «Європейської правди»