На честь легендарного комбата побратими-десантники організували щорічні стрілецькі змагання
Доля відміряла Віталію небагато років життя, але прожив він їх яскраво, займався улюбленою справою, кохав, був гарним товаришем і командиром. А ще він пішов добровольцем захищати Батьківщину.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/80b53a006430dc54a415e3711c306e2b.jpg
Майбутній комбат народився 25 березня 1991 року у селі Павлівка Снігурівського району на Миколаївщині. У 2008 році закінчив Щербанівську загальноосвітню школу імені Рябошапки і вступив до Інституту фізичної культури та спорту Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, який закінчив у 2013 році.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/80ad6d2d44051001544f4f0d0616db9f.jpg
Віталій працював учителем фізичної культури та предмета «Захист Вітчизни». Мав надзвичайний підхід до дітей. Разом з учнями брав участь у багатьох змаганнях, конкурсах, де вони посідали призові місця.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/02924a7440157171510256d613346013.jpg
«Віталік був безтурботним, добрим, навчання йому давалось легко, був активним серед однокурсників. Найулюбленішим видом спорту був футбол, який став невід’ємною частиною його життя. Захоплювався також стрибками з парашутом. Коли він виконував свій перший стрибок, то під час польоту зняв коротке відео, у якому сказав, що кохає мене, що любить батьків… Віталік був щасливим, надзвичайно добрим, але в той же час мав власну думку, відстоював свою позицію, цим і відрізнявся від своїх товаришів», — пригадує дружина Лариса.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/dbf98cfd9d9d42da1ee3c08d650afb38.jpg
Але бути вчителем йому судилося недовго. Коли почалася російсько-українська війна, Віталій пішов добровольцем до військкомату і вже 24 березня 2014 року був призваний на військову службу до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Рідним нічого сказав, щоб не хвилювалися – зателефонував вже з військової частини.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/13c8431c747c4c9eef1eb49caa7b0cea.jpg
Служив на різних посадах у десантно-штурмовому батальйоні. Під час оборони Донецького аеропорту в січні 2015 року отримав вогнепальне осколкове поранення, проте вже у травні повернувся на службу до ЗСУ.
Повномасштабне вторгнення росіян застало Віталія на посаді начальника штабу — першого заступника командира десантно-штурмового батальйону 79-ї бригади. Але вже у квітні 2022 року перспективного грамотного офіцера призначили командиром 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/72a6590f6b3fa1f9e84e7a268928206c.jpg
Його поважали, до нього прислухалися, за ним йшли у бій, бо він був не лише командиром, а й товаришем для своїх підлеглих.
З 7 по 15 травня 2022 року росіяни, користуючись перевагою у живій силі та вогневих засобах, щосили наступали в районі населеного пункту Новоселівка на Донеччині. Але командир парашутно-десантного батальйону, майор Бохонок зумів грамотно організувати оборону, використовуючи як основні сили, так і резерви. Це дозволило утримати позиції і не допустити прориву ворожих підрозділів углиб бойових порядків бригади.
З 21 червня по 2 липня 2022 року, коли ворог вів наступальні дії поблизу Вовчеярівки Луганської області та Лисичанського МПЗ, батальйон під командуванням “Гектора” відбив до 10 атак. У результаті було знищено близько 200 одиниць живої сили, 13 танків, 20 броньованих машин, два Урали та Камаз росіян.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/e3d45db9771db77dba25179b74c05311.jpg
25 липня під час артилерійського обстрілу поблизу селища Зайцеве Донецької області майора Бохонка важко поранили. Його евакуювали до госпіталю у Дніпро, де медики кілька днів боролися за його життя, та чуда не сталося – 29 липня 2022 року 31-річний комбат помер від отриманих травм.
«Попри те, що його постійно не було вдома, я завжди відчувала його присутність. На жаль, а можливо, на щастя, ніхто, абсолютно ніхто, не знає, яку чудову сім’ю ми з ним створили, розвивали і берегли… Та яке міцне кохання нас об’єднало. Він завжди казав: «Лор, ти моє чудо!», «Лорка, ти сильна!»… Неможливо відтворити, передати, розказати про свої відчуття, адже пустота розриває душу і немає сил… Пам’ять про мого Гектора, яким називали його військові, житиме в мені, допоки б’ється моє серце…», — сумує дружина.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/db78421fba24460ad71e1b45e2324cd2.jpg
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Віталій Бохонок отримав чимало нагород. Серед особливо знакових — орден Богдана Хмельницького трьох ступенів та Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», яке йому присвоїли 18 листопада 2022 року (посмертно).
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/109b1d456a5f460dd41f3bc43b34f9a3.jpg
Його дружина Лариса отримала ключі від однокімнатної квартири у Києві. Крім того, у пам’ять про героїчного співвітчизника на кафедрі військової підготовки Миколаївського національного університету імені Сухомлинського та в Щербанівській школі Вознесенського району встановлено меморіальні дошки.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/d507fddbe23370e7be91f1d5f7c7cd6d.jpg
«Мрія стати десантником у Віталія з’явилась, коли він навчався в університеті. Своїм прикладом показував товаришам і колегам, яким потрібно бути – чесним, відданим своїй державі. Моє єдине бажання, щоб ми всі не забували про них ніколи, передавайте пам’ять про них, аби ця жертва була недаремною», – сказала Лариса під час церемонії відкриття меморіальної дошки в університеті.
На честь легендарного комбата його побратими-десантники організували щорічні стрілецькі змагання «Гектор». У них беруть участь підрозділи Сил оборони та цивільні команди. Хлопці стріляють на влучність з пістолетів, штурмових та снайперських гвинтівок, автоматів та помпових рушниць.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/dc5ae97e364f2cb99b771a7c7b990304.jpg
А нещодавно у Миколаєві на його честь перейменували вулицю Чайковського. Тепер вона має ім’я Віталія Бохонка.
Вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Віталія Бохонка та з вільного доступу