Чому москвичі категорично наполягають продовжувати війну

Якби Путін ухвалив рішення припинити «конфлікт» просто зараз (зберігши захоплене) — його підтримали б 72% росіян.

Учора російський «Левада-центр» опублікував дані про ставлення росіян до «конфлікту з Україною». Російська соціологія — це особливий жанр пропаганди, тут все очевидно. Але варто зафіксувати ці цифри, щоб подивитися, як їх інтерпретуватимуть на різні аудиторії.

Згідно з «Левадою», дії російських військ в Україні підтримують 76% дорогих росіян. Що цілком укладається в легенду про «20% зрадників». Тобто, номінально ситуація стійка.

Найбільше підтримують у Москві — 84%. А також люди 55+ (80%). Тобто війна найбільше подобається тим, хто в ній не бере участі.

Найменше (63%) схвалюють дії росвійськ у категорії 18-24 роки. Тобто, потенційні строковики. Характерно, що виразно підтримує війну 21% у категорії 18-24, а серед 55+ — аж 56%. Російські пенсіонери радісно готові вбити своїх дітей і онуків.

Ще один момент — реакція на Курськ. У серпні було зафіксовано зростання кількості тих, хто виступає за продовження війни — з 34% до 41% на тлі зниження підтримки переговорів — з 58% до 50%. А у вересні народ звикся, і пішла інша динаміка: за продовження війни — 39%, за переговори — 54%.

Категорично наполягають продовжувати війну москвичі — 58%. Навіть пенсіонери помітно відстають — 43%. А серед 18-24 рр. — 27% за продовження війни і 64% за переговори.

Якби Путін ухвалив рішення припинити «конфлікт» просто зараз (зберігши захоплене) — його підтримали б 72% росіян. Цей показник повільно зростає. Близько 30% росіян стабільно готові закінчити війну і повернути захоплене, 60% — не готові нічого повертати.

Що цікаво.

Незважаючи на всі епічні «перемоги» російських військ, на захоплення наших міст і повільне просування на низці ділянок, порівняно з травнем 2023 р. кількість тих, хто вважає, що «СВО» принесла більше користі, ніж шкоди, знизилася з 38% до 28%.

47% росіян, за даними «Левади», вважає, що «СВО» принесла більше шкоди, ще 25% вагається з відповіддю.

У ставленні до «СВО» думки чоловіків розділилися, а жінки не схвалюють: 20% вважають війну корисною, 55% — шкідливою. Також шкоду бачить 55% у категорії 18-24%.

Користь від війни отримали пенсіонери та москвичі.

Головна причина, через яку війну оцінюють як «шкоду» — це загибель людей, горе, страждання (52%). Росіяни втрати поки що терплять, але відчувають їх.

Атаки на російські об’єкти та захід у Курськ як шкоду оцінюють лише 3%.

Щодо «користі» — на першому місці захоплення територій (26%). 11% шизофреніків радіє, що «зупинили розширення НАТО»…

З лютого 2024 р. — тобто після захоплення Авдіївки та низки інших територій — оцінка «СВО» як успішної знизилася з 70% до 60%. Ось такий парадокс.

Заради миру росіяни, як і раніше, не готові йти на поступки (лише 20% згодні) і категорично проти повернення захопленого (21% готові віддати південь, 16% — Донбас). Зате 60% готові негайно припинити вогонь, а 87% хочуть обміну полоненими.

Разом. Цифри «Левади» показують, що підморозка по лінії фронту буде милостиво сприйнята росіянами. Якщо шуганути пенсіонерів і москвичів, то війна різко перестане бути популярною в цілому.

Це чітко корелюється з даними про втрати: Москва не воює, тільки заробляє, тому їй все подобається.

Ці цифри ідеально вписуються в картину «Україна повинна відмовитися від територій в обмін на щось». Виглядає як аргумент Кремля: бачите, ми готові, тільки Київ упирається.

І західні бойові листки, і росіяни синхронно намагаються видати відмову України від територій як щось, що сталося.

Але при цьому в обмін на що — категорично незрозуміло.

Настільки зворушливе єднання у вимогах до України вже було — наприкінці 2021 — початку 2022.

Якщо хтось хоче зобразити якусь перемогу, варто постаратися і придумати щось конкретне.

Хто такий Олексій Копитько
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту «Флот-2017». До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.

Джерело