https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/e365afe0699605a6aeebe6f533f27faf.git
Зловив себе на думці, що ніколи не чув про «червоні лінії» Заходу. Про російські чув, про китайські чув, а про Заходу — ні Зміст
А от, можливо, якби ці лінії існували, то ситуація була б явно іншою. В грі про «червоні лінії» виграє той, хто їх озвучує першим. Бо пізніше виходить, що друга сторона перебуває в ситуації або порушити ці лінії, або дотримуватись.
Уявім, що, наприклад, «червоною лінією» є знищення нашої цивільної енергетики. Це ж, бляха муха, фактично геноцид, атака на мільйони цивільних, жінок, дітей, старих. І от Захід каже Путіну: порушиш цю лінію, дозволимо бити вглиб. І Путін вибирає — порушить, ну, то його ж попередили, це був його вибір.
Або, наприклад, Захід каже, якщо уламки чи БПЛА впаде на нашу територію, почнемо збивати ракети й дрони на території України. І знову Путін вибирає, порушив лінію — отримав відповідь. Хто винен — Путін.
Читайте також: «Курський синдром» як ознака розпаду путінізму
Зрештою, ось ще «червона лінія». Або зупиняєшся і шукаєш миру, або розпочинаємо з Україною переговори про вступ в НАТО. З кожною такою лінією Путіна ставлять перед фактом вибору. І це набагато краще, ніж коли це робить Путін.
Але здається нам не поталанило не з Путіним, а із Заходом, який остаточно заплутався, що є його цінностями сьогодні.
Джерело
Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Залиште коментар