Цей тиждень можна назвати одним із найважливіших у політичному житті Грузії. Країна офіційно увійшла у виборчу кампанію – а вже 26 жовтня буде обраний новий парламент.
На цьому тлі партія влади представила свій «виборчий взвод мрії» – і цей список виявився дуже показовим.
Насамперед тим, що «Грузинська мрія» анонсувала повернення у велику політику засновника партії та її почесного голови Бідзіни Іванішвілі – він стане першим номером виборчого списку.
Список було оголошено на помпезному мітингу, і новина про повернення Іванішвілі викликала в партійців захват. На перший погляд, це цілком логічно, адже Бідзіна Іванішвілі для «Мрії» завжди був «головним козирем і рятівником-месією».
Та якщо слідувати логіці (що дещо дивно для грузинської політики), то таке рішення партії здається трохи нелогічним. Якщо рівень підтримки «Мрії» справді сягає 60% (про що повідомляють соціологічні опитування, які проводять на замовлення провладних телеканалів), то виникає запитання:
навіщо знадобилося так ризикувати, використовуючи свій головний (і вочевидь, останній) козир?
Адже Бідзіна Іванішвілі раніше неодноразово заявляв про бажання назавжди залишити політичну діяльність. Очевидно, потрібні були дуже вагомі причини, щоб змусити його передумати.
Однак повернення Іванішвілі стало не єдиною сенсацією цього списку.
Олімпійці замість Каладзе
Аналіз списку свідчить про відсутність інтересу грузинської влади до будь-яких значних змін. Друге, третє і четверте місця в списку знову посіли старі обличчя, які неодноразово пропонувалися публіці: чинний прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе, колишній прем’єр-міністр і нинішній голова партії Іраклій Гарібашвілі, а також спікер парламенту Шалва Папуашвілі.
Ясна річ, що у списку є і незмінне обличчя партії та незмінна членкиня уряду «Мрії» Теа Цулукіані.
А що ж до нових облич, то вони точно є в команді, хоча і залишають багато запитань. Це і поява в лавах «топдвадцятки» золотих медалістів останніх Олімпійських ігор Лаші Талахадзе та Гено Петріашвілі.
Хоча активність спортсменів у грузинській політиці не є новою і зазвичай вже спричиняла негативні настрої в суспільстві, однак цього разу це викликало особливе роздратування у значної частини публіки. Для них «стрибок чемпіонів з олімпійського п’єдесталу просто у виборчий список» виглядає критично неприйнятним.
Решта нових облич – це здебільшого «імпортовані» з бізнесу особи, чия місія, напевно, для багатьох не є загадкою.
Однак сенсацією стало швидше те, кого в списку немає.
У першій двадцятці не знайшлося місця для мера Тбілісі та голови політради партії Кахи Каладзе – ймовірно, найпопулярнішого політика у складі «Грузинської мрії» (хоча останнім часом він став так само токсичний, як і його однопартійці).
Як вважається, Каладзе хотів стати прем’єр-міністром – і мав для цього всі підстави. Однак такий амбітний прем’єр явно не входив у плани Іванішвілі. Показово, що досі цей конфлікт вдавалося приховувати. Однак саме тепер він вийшов назовні.
Знищення опозиції та реінтеграція
Однак більш важливим і дивовижним, ніж цей список, стала передвиборча політика партії влади, що викликає повну невизначеність навіть у її власних прихильників.
Почнемо з того, що партія поки що не представила будь-якої сформованої, декларованої передвиборчої програми, звісно, якщо не брати до уваги ті деякі обіцянки, які озвучував сам Іванішвілі на мітингах.
Однак його обіцянки виявилися настільки скандальними, що шокували значну частину громадянського суспільства, а також (що особливо важливо) наших західних партнерів.
Наприклад, під час поїздки до міста Амбролаурі Бідзіна Іванішвілі заявив про переслідування опозиційної партії «Єдиний національний рух» та її зникнення з грузинської політики разом із «сателітами» одразу після закінчення парламентських виборів.
Не слід забувати, що керівництво «Грузинської мрії» вважає «сателітами» ЄНР усі ті політичні партії, які їм принципово неприйнятні, і називає їх єдиною назвою – «Колективний національний рух».
Виходить, що
«Грузинська мрія» прагне повністю очистити політичний фланг опозиції, встановивши однопартійну диктатуру.
І ці плани вже активно критикують західні союзники.
У тому ж місті Амбролаурі Бідзіна Іванішвілі озвучив ще одну важливу тезу, яка стосується дуже чутливого і болючого для грузинського суспільства питання – відновлення територіальної цілісності Грузії:
«Однією з найважливіших національних задач для нас є відновлення територіальної цілісності, тому ми маємо бути готові в будь-який момент до появи такої можливості та до мирного відновлення територіальної цілісності.
У такому разі виникне необхідність приведення системи управління нашою країною та державно-територіального устрою у відповідність до нової реальності, єдиний шлях досягнення якої – здійснення конституційних змін.
Можна з упевненістю сказати, що насичена агентурою нинішня опозиція і цього разу відмовиться слідувати інтересам Грузії, продовжить виконувати агентурні завдання і чинитиме опір змінам, необхідним для відновлення територіальної цілісності. Саме тому нам потрібна конституційна більшість, щоб у разі потреби ніхто не зміг протистояти конституційним поправкам».
Іншими словами, Іванішвілі проголошує максимальну підтримку суспільства та отримання конституційної більшості необхідною передумовою відновлення територіальної цілісності.
Однак він не уточнює, в який спосіб має намір цього досягти, і обмежується лише загальним формулюванням і «натхненним очікуванням можливостей».
Членство в ненависному ЄС
Показовий момент: на тлі вкрай складних стосунків із Заходом «Грузинська мрія» йде на вибори під гаслом «Достойно в Європу», а також з обіцянками, що країна стане членом ЄС до 2030 року.
Для значної частини суспільства така стратегія виглядає відверто абсурдною – особливо на тлі дедалі жорсткішої критики від наших західних партнерів.
І справа вже не лише в заявах. Уже є і вкрай неприємні практичні кроки.
Зокрема, і Євросоюз, і США призупинили фінансування низки важливих проєктів у країні, а також пряму фінансову допомогу.
Також призупинено військову співпрацю зі Сполученими Штатами, що є вкрай тривожним для такої вразливої країни, як Грузія.
І, нарешті, вже є грузинські високопосадовці, які потрапили під західні санкції.
У цей час замість того, щоб врегулювати відносини зі своїми партнерами, влада Грузії, навпаки, ще більше загострює ситуацію і звинувачує їх у спробі організації революції в країні.
Крім того, їх називають «партією глобальної війни», яка, виявляється, хоче відкрити в Грузії другий фронт війни проти РФ.
* * * * *
Усі ці фактори свідчать про одне: ситуація в Грузії вкрай тривожна, і на тлі майбутніх виборів спостерігаються ознаки гострої конфронтації.
Уряду, незважаючи на його гучні заяви, явно бракує довіри. Очевидно, що заяви влади про переконливу перемогу перебільшені, про що свідчить і низка незалежних соціологічних досліджень.
Водночас для «Грузинської мрії» абсолютно неприйнятна не просто перемога опозиції, а навіть втрата абсолютної більшості. Ба більше, заяви про необхідність отримання конституційної більшості показують, наскільки невпевнено почуваються представники влади.
Висновки невтішні: шанси на те, що «гарячі голови відступлять» і вибори пройдуть у конституційних межах, стрімко знижуються.
Попереду у Грузії дуже небезпечний період. І від того, як країна його пройде, може залежати її майбутнє на довгі роки.
Автор: Аміран Хевцуріані,
професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру,
для «Європейської правди», з Тбілісі