Був відповідальним командиром, про якого ніхто не міг сказати жодного лихого слова
Ігор Гаврилюк вважався зниклим безвісти з 26 січня 2023 року. Згодом стало відомо, що він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Військовому на той момент було 44 роки.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/c773f95dff718fb9472082595ec9b061.jpg
Ігор народився 21 квітня 1978 року. Мешкав у Тернополі. Після початку повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт. Його направили до Нацгвардії і на початку березня 2022 року він поїхав на навчання у Львівську область.
Побратим Олександр зазначив, що нацгвардієць прослужив на позиції під Новобахмутівкою 2 місяці. Але додому живим повернутися йому не судилося. Росіяни застрелили Ігоря, коли чоловік стояв на посту і охороняв один із державних військових об’єктів.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/1178663f03ac196b1950612be848bf59.jpg
Церемонія прощання з нацгвардійцем пройшла 6 лютого 2023 року у Тернополі. Поховали захисника на Алеї Слави Микулинецького кладовища.
Депутати Тернопільської міськради 3 березня 2023 року посмертно присвоїли Ігорю звання почесного громадянина міста.
Указом Президента України Володимира Зеленського №500/2023 від 23 серпня 2023 року сержанта Національної гвардії України Ігоря Гаврилюка було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
А 10 березня 2024 року на честь військового у селі Конюхи Тернопільської області пройшла церемонія відкриття меморіальної дошки. Її розмістили на фасаді Конюхівського ліцею, у якому навчався чоловік, і освятили місцеві священники.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/209/0f3bdf3ed4aeb3f13b13791871de9a90.jpg
Найріднішу людину втратили дружина, син, сестра, брат-військовослужбовець, який раніше отримав поранення на фронті, і старенькі батьки. За словами знайомих, Ігор добре дбав про маму і тата.
«Навіть після одруження він все одно приїжджав до батьків і дуже опікувався ними, у всьому їм допомагав. Ігор був дуже приємною, хорошою людиною», — заявила сусідка нацгвардійця Ольга Голубовська.
За словами Олександра, його друг дуже любив свою сім’ю і дружину.
Побратими згадують, що він був чудовим, відповідальним командиром, про якого ніхто не міг сказати жодного злого слова чи нарікати на нього за щось.
«Він завжди приходив на допомогу будь-якій людині», — зазначив побратим Ігоря Володимир Крачковський.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Козівська селищна рада, Сергій Надал, Тернопільська міська рада