24 Канал Блоги Росія втрачає свій кавказький «форпост»
Росія втрачає свій кавказький «форпост»
12:24, 13 жовтня
3 хв
Читать новость на русском
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/52/f87b8aeed7df1d6b5bc719f532067bf2.jpg
Вірменія подала потужні сигнали, що Росія стала їй ворогом / Колаж 24 каналу
Вірменія давно стала заручником російського впливу, що призвело до прямих загроз національним інтересам. Далі читайте в ексклюзивному блозі для сайту 24 каналу.
3 хв
Поділитись:
Фб
Тві
Телеграм
Вайбер
Прозріння не забарилося
Наявність військової бази в Гюмрі, введення так званих «миротворців» у Нагірний Карабах – все це системна робота з обману вірменського політичного керівництва з боку Кремля.
Зрадницька політика «подвійних стандартів» Росії призвела до того, що Вірменія залишилась сам-на-сам з Туреччиною і Азербайджаном у повноцінному військовому конфлікті. Тим часом Владімір Путін спокійно «торгує» інтересами вірменського народу, «зливаючи» офіційний Єреван для отримання індивідуальних преференцій у перемовинах з Реджепом Ердоганом.
Три удари Кремлю нижче пояса
Нещодавня зустріч Нікола Пашиняна з лідерами Туреччини, Азербайджану і Франції на саміті європейської спільноти у Празі не врегулює проблеми для вірменської сторони питання на найкращих умовах, але сигналізує про три позитивні для України тенденції.
Перша – вірмени зрозуміли, що Росія – не партнер, а ворог. «Російські миротворці» використовувались не для балансу позицій у Нагірному Карабасі, а винятково для «торгу» на руку Кремлю. Чудовий знак, що на офіційному рівні заговорили про необхідність пошуку альтернативних форматів, без участі російських солдатів.
За посередництва Франції у Празі 6 жовтня ухвалено рішення про створення спеціалізованої місії ЄС, яка займатиметься моніторингом ситуації на кордоні між Вірменію і Азербайджаном, а також працюватиме над демаркацією кордонів.
Нікол Пашинян намагається знайти компромісний варіант виходу з «нагірно-карабаського треку» без підтримки Росії. Чи вийде у нього? З погляду вірменина – більше скепсису, адже Єреван підходить до переговорів зі слабкими позиціями, викликаними численними і системними прорахунками. Проте, з погляду українця – це успішний дипломатичний крок, який демонструє бажання Вірменії вийти з-під сфери впливу Росії.
Друга – з високою імовірністю впродовж наступних двох років Вірменія вийде з ОДКБ. Так, Нікол Пашинян поки не має змоги напряму розірвати відносини з Владіміром Путіним. Проте зустріч у Празі та попереднє незадоволення вірменського військово-політичного керівництва свідчить про наміри Єревана залишити «союз», який завдав їм більше шкоди, ніж надав допомоги. Слідом за відмовою від участі в проросійській безпековій організації Вірменія поступово ініціює виведення російських військ і закриття військової бази в Гюмрі.
Третя – Росія остаточно втрачає свій вплив на Кавказі. Вірменія не входитиме у «союзну державу» чи щось подібне, а навпаки дистанціюється з часом від Москви. Потужні позиції вірменської діаспори у Франції та США допоможуть вірменському керівництву (чинному або новому) розірвати зв’язки з російським режимом.
Відновлення проросійських сил чи повернення їх до влади у Вірменії відтепер неможливе. В суспільному розумінні відбувся остаточний «перелом»: Росія – не партнер, а ворог. І позбутися цього ворога потрібно поступово і поетапно. Саміт у Празі задекларував, що Вірменія шукає альтернативи у Парижі й Вашингтоні, а Москва – давно за межами вірменського майбутнього.
Актуальне – як вірмени реагують на імовірний вихід їхньої країни з ОДКБ: дивіться відео