1 і 2 жовтня на сцені Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка/ СХІД ОПЕРА відбулася прем’єра авангардної опери композиторки Алли Загайкевич «Вишиваний. Король України» на лібрето Сергія Жадана. Режисер постановки — Ростислав Держипільський.Це перша українська опера за часи незалежності, створена на фактичному історичному матеріалі.Опера стала результатом співпраці благодійного фонду «Україна ХХІ» з ХНАТОБ/ СХІД ОПЕРА та провідних українських митців, запрошених продюсеркою проєкту Олександрою Саєнко. Її внесли до постійного репертуару театру; планують європейські гастролі.В основі проєкту — історія Василя Вишиваного, Вільґельма фон Габсбурґа, учасника українських національно-визвольних змагань першої половини ХХ сторіччя. Полковника Вишиваного різні кола українського політикуму кілька разів розглядали як імовірного претендент на український трон чи гетьманську булаву — спершу під Габсбурзьким патронатом, пізніше — незалежної України.Лібрето Сергія Жадана є не документальним текстом, а розгорнутою рефлексією про успіхи й невдачі українського проєкту, пошук своїх та місце людини в історичному процесі.Аванґардна опера Алли Загайкевич поєднує симфонічну й електронну музику. Також авторка зверталася до мелодики автентичного народного співу Гуцульщини та Полтавщини.Крім постановки опери, складовими мультимедійного проєкту є видане Meridian Chernowitz окремою книгою лібрето, екскурсійний маршрут «Місцями Вишиваного» у Відні та серія артових фото «місцями Вишиваного», створена Беллою Логачовою.Створити сучасну оперу на історичному матеріалі з бекґраундом українсько-австрійських зв’язків запропонував засновник фонду «Україна ХХI», Почесний консул Республіки Австрія в Харкові Всеволод Кожемяко. Фонд профінансував проєкт на понад 5 млн грн. Заробітний фонд театрального колективу та інші поточні витрати були партнерським внеском театру — це близько 12 млн грн.Це квантовий стрибок для трупи»Створення сучасної опери для постійного репертуару державного театру — це щось нечуване для України. Виклик і експеримент для всіх, — говорить Олександра Саєнко, продюсерка проєкту, засновниця фестивалю української культури в Австрії UStream, голова Центру українських ініціатив у Відні. — Електроакустична музика Алли Загайкевич дуже складна для виконання — і солісти, і хор, і музиканти повинні були вчитися виконувати цю музику. Це квантовий стрибок для трупи».»Я в захваті від складної метафоризованої постановки Ростислава Держипільського, вкупі з сучасними хореографією Олі Семьошкіної і сценографією Олесі Головач, — каже Саєнко. — Солістам (Володимир Козлов — Вишиваний, Олексій Вєтров — Людина в чорному, Олеся Мішарина та Юлія Піскун — Дівчина, — ред.) треба було й освоїти нову для них техніку співу, і вжитися у непрості образи, які поєднують і проблематику часу визвольних змагань, і питання, які хвилюють нас сьогоднішніх. Це вимагало зусиль».Ми сприймаємо оперу як масштабне й епічне, але опера може бути чимось дуже інтимним, оперуючи шепотами, особистим простором»Голос — це найінтимніший інструмент, — говорить Алла Загайкевич, композиторка, авторка опери. — Ми сприймаємо оперу як масштабне й епічне, але опера може бути чимось дуже інтимним, оперуючи шепотами, особистим простором. І я впевнена, що у української опери є саме такий потенціал розвитку — в наближення до сучасної людини. Ми переживаємо інерційне ставлення до опери як до чогось великого, страшного, холодного і дуже традиційного. Але дедалі більше бачимо появу в Україні, в тому числі від молодих моїх колег — опера «Оперта», Разумейко, Григорів, Нова опера тощо, — оперних проєктів іншого, наближеного до сучасної людини виміру. Харківська опера зараз першою відкрила багато сцен, лабораторій, проєктів, експериментів. Мені цікавий цей простір. І постать Вишиваного теж має дуже інтимний шлях до глядача, дуже близького дотику».»Оскільки для українських оперних співаків основним стилем розспіву є академічний, артисти проєкту мали майстер-класи з особливої техніки — шпрехштімме/шпрехґезанґ, розмовної «сухої» манери співу з приблизною звуковисотністю, — розповідає Олексій Чернікін, заслужений діяч мистецтв України, головний хормейстер ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА. — Вона не нагадує ані спів, ані реалізм природної мови». У XX столітті цю техніку використовували видатні австрійські композитори Альбан Берг та Арнольд Шенберг.В інтерв’ю журналу «Країна» і сайту Gazeta.ua поет Сергій Жадан розповів про лібрето «Вишиваний. Король України»:- Дія починається 1948-го. У Києві, в Лук’янівській в’язниці, передчуваючи смерть, Василь Вишиваний згадує своє життя. Спогади – це ретроспектива, переоцінка. Через них глядач матиме можливість побачити панораму Європи з кінця ХІХ століття протягом кількох десятиліть.Усі ті персонажі, які з’являються в опері, мали до Вишиваного різне ставлення. Наприклад, Павло Скоропадський ставився до нього з підозрою, оскільки вважав, що в австрійського ерцгерцога є претензії на український престол. Із Петром Болбочаном та Андреєм Шептицьким вони зустрічалися. Болбочан був із тих офіцерів, які пропонували Вишиваному очолити країну. Це породжує риторичне запитання: а що, якби він став-таки королем України?Василь Вишиваний в опері – фігура трагічна, але без надмірного пафосу. Намагається відчути цю країну, людей. Порозумітися з часом, світом, обставинами та духом епохи. Він вийшов цікавий – суперечливий, у чомусь навіть екзотичний.Опера – поетичний твір, дає можливість говорити метафорами. Багато подій із сюжету корелюються з нашим часом. Це ставлення суспільства до влади, керівників до країни, питання їхньої відповідальності, адекватності та професіоналізму. Українська історія ходить по колу і наступає на одні й ті ж граблі.
