Законопроєкт про ГМО: 5 серпня цього року у ВР зареєстрували проєкт Закону № 5839, розроблений з метою системного перегляду існуючого державного регулювання та контролю за обігом генетично модифікованих організмів. Що представляють собою ГМО, для чого їх створюють і чи шкодять вони людині? Пояснив президент НААН України, доктор сільськогосподарських наук, академік НААН Ярослав Гадзало.
«Генетично модифіковані організми (ГМО) — це організми, генотип яких зазнав змін за допомогою методів генної інженерії. Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу саме направленою зміною генотипу», — розповідає науковець.
За його словами, історія ГМО бере свій початок у 1970-ті роки, коли генетична інженерія сформувалась як окрема галузь науки. А з середини 1990-х стартувало комерційне культивування ГМО.
Наразі генетично модифіковані організми застосовують, у тому числі, й у сільському господарстві: для створення нових сортів рослин, стійких до несприятливих умов середовища, гербіцидів та шкідників, або рослин, що мають покращені ростові та смакові якості.
За інформацією офіційних порталів, станом на 2019 рік у світі 29 культур були генетично модифіковані. Серед них – люцерна, ріпак, льон, кукурудза, картопля, рис, соя, укрова тростина, тютюн, пшениця та інші. Значних успіхів у сфері отримання ГМО досягли вчені в Японії й Китаї, особливо з овочами.
В Україні, відповідно до чинного закону про державну систему біобезпеки, досі офіційно не зареєстровано жодної трансформаційної ГМ-події і відповідно – жодного сорту рослин чи породи тварин. Тому в агровиробництві України офіційно ГМ-рослини та тварини не використовуються, зазначає Ярослав Михайлович.
При цьому, зауважує президент НААН, у системі Національної академії аграрних наук України працюють 12 наукових установ, які мають лабораторії біотехнології, відповідне обладнання та спеціалістів.
«Особисто я вважаю, що потужні знання та досвід українських науковців-аграріїв є необхідними для залучення їх до таких НДР. На сьогодні немає точних експериментальних даних, які б чітко вказували шкідливість ГМО. Також не існує даних, які б однозначно підтверджували їх безпечність для людини та екології. Хочемо ми цього чи ні, але ГМО з кожним роком все активніше завойовують продовольчі ринки світу, і Україна тут не виняток.
Це та тема, яку в тісній співпраці мають вивчати вчені, аграрії і уряд, керуючись при цьому інтересами населення і держави в цілому. Лише тоді буде прийняте аргументоване, єдино правильне рішення. Законодавство про реєстрацію та обіг генно-модифікованих рослин слід змінити на краще, спираючись на думку і спільне рішення Президій НАН України і НААН», — підкреслив пан Гадзало.
На думку науковця, ключові пропозиції для розвитку в Україні досліджень з ГМО мають включати: створення законодавчої бази для отримання і використання ГМО в Україні; придбання на рівні угоди між державою та компанією генетичних конструкцій та ліцензії на їх використання в Україні, що передбачає створення власних трансгенних рослин на основі досягнень вітчизняної селекції та їх контрольоване використання. А також спільне використання кінцевого продукту з розподілом загального роялті між компанією-власником генетичних конструкцій, і державними селекційними установами, як власниками селекційного матеріалу.