Стале загострення. Саме так лаконічно можна охарактеризувати ситуацію на фронті. Двоє загиблих, і чимало поранених. Це — фронтові зведення цього тижня.
Та найстрашніше, що ворог поводиться зухваліше і цинічніше. Він не боїться навіть представників міжнародних місій: атакує позиції вдень. Навіть більше — під їхній приціл потрапила машина спостерігачів. А ще — противник накриває вогнем мирні селища.
У тому, наскільки серйозна зараз ситуація на фронті — переконався і наш військовий кореспондент Руслан Смєщук. Разом з оператором він потрапив під обстріл!
Ось так для армійців починається черговий ранок на передових позиціях під окупованою Горлівкою.
На двор не вийдеш стріляють…
Зараз це, мабуть, один із найбільш напружених напрямків фронту. І більшість обстрілів тут відбуваються не звично — вночі, а — у світлу пору.
Валентин, військовослужбовець збройних сил України:
Обстріл десь почався близько п’ятої години, я як раз виходив перевіряв пост. І почали вони нас с тяжкої зброї бомбувати.
Тобто інтенсивність обстрілів така, що кожного дня прилітають гарматні снаряди та мінометні міни.
І от таких от сюрпризиків зараз можна в нас знайти. Працювали вони інтенсивно з інтервалом у три хвилини десь і так години півтори.
Це позиції в околицях Нью-Йорка. Чи то через назву, чи з якихось інших причин — але цього тижня, саме на цьому напрямку — ворог атакував найбільше.
В’ячеслав, військовослужбовець збройних сил України:
Вони стріляли по-суті прикриваючись місцевим населенням. Тому що від найближчої вогневої позиції до житлових будинків — менше ніж 700 метрів. Але найбільший цинізм в тому — що одночасно із відкриттям вогню вони через міжнародні інституції запрошували режим тиші. Запрошували режим тиші, просили припинення вогню — разом із тим надсилаючи нам ось такі подарунки.
При цьому під час таких атак — діставалося і спостерігачам.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Такого — давно не було: обстріл спостерігачів. Машини місії яскраво марковані, розташовуються на відкритих ділянках — часто на висотах. І ворог знає, де саме вони стоять. І зазвичай — їх не чіпають.
До того, що ворожа артилерія — «арта» — як її називають армійці, накриває передові укріплення, тут уже звикли. Але цього тижня супротивник бив і за лінію фронту.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Ця місцина віддалена від лінії фронту, від лінії зіткнення — тут навіть бронежилет можна не вдягати. Але зараз — під час цього загострення — прилітає навіть у такі ділянки, які раніше вважали — ну умовно безпечними. Ось наслідки такого нещодавнього артилерійського обстрілу.
А це — наслідки обстрілу мирних кварталів — прифронтового Щастя. Місто на Луганщині, де вже кілька років хочуть відкрити пункт пропуску на непідконтрольну територію, давно не було мішенню. До цього тижня…
Катерина Костюкова, жителька м. Щастя:
В 7 часов ровно полетел снаряд в то здание. Через 10 минут полетел снаряд сюда. Три выстрела было: в машину попал и вот это ж в окна. Мы никогда не думали, что может быть такое. Ничего не поняли, конечно, а потом уже, когда 4 раз выстрел, а на пятый мы начали прятаться, кто куда. К соседке, на ту сторону.
Після першого залпу — по місту вдарив другий. Містяни — рятували одне одного.
Яна Косенко, жителька м. Щастя:
Я не поняла, в чем дело. И быстренько за свое ниче, быстро к бабушке, потому что бабушке не 15 лет уже как бы. Я забегаю, она смотрит в окно. Я говорю, «куда вы». Я ее за шкирку и быстренько к нам.
Осколками від мінометного обстрілу поранило очільника місцевої адміністрації Олександра Дунця. Його госпіталізували та прооперували.
Андрій, житель с. Тарамчук:
Я вышел пасти гусей. Два выстрела было, и потом началось по три. Видно, три пушки и по три раза…
А це вже селище Тарамчук під Мар’їнкою. Донеччина. Уранці ворог обстріляв його з гармат. На цю вулицю лягли щонайменше тринадцять снарядів. І зараз селище — знеструмлене.
Андрій, житель с. Тарамчук:
25 дней сидели без света и опять будем сидеть. Что такое без света: холодильника нет — все… тут, он уже был добитый (дом), крыши нету, и на гараже криши нет. Тут трансформатор был, а сейчас — не знаю.
Що ж до менших калібрів — вони стріляють ще інтенсивніше — і по всій лінії. Навіть наша група потрапила під ворожу атаку. Під Горлівкою, вже виходячи з позицій з оператором Богданом Савруцьким — нас притисло до землі кулеметним вогнем.
Лежать! Давай! На позицію! Реб у них тут четенько працює. На позицію! Плюс! Вот вам… началось веселье. Бачите яке в нас хороше перемирря?
Руслан Смєщук, кореспондент:
І така ситуація небезпечна тим, що часто от такі простріли — це прикриття для ворожого снайпера.
Руслан Смєщук, кореспондент:
Вогонь стає небезпечним і вояки отримали дозвіл на відкриття вогню у відповідь. І от зараз тут відбувається стрілецький бій.
Вояки б’ють по вогневих точках супротивника. При цьому діють украй обережно, міняють бійниці та не затримуються на одному місці довше кількох секунд. Така тактика робить їх набагато важчими цілями для ворожих снайперів і стрільців.
Отримавши відсіч — ворог перестає стріляти, і нас евакуюють в безпечне місце. Та подібні бої далеко не завжди закінчуються так добре. Цього тижня на фронті були втрати.
У машину Артура Голуба влучила керована ракета. А Дем’яна Даниліва — застрелив ворожий снайпер. Від початку вересня — на східному фронті загинуло щонайменше п’ятеро українських військових. І майже щодня дня є поранені.