Архітектор та художник 89-річний Володимир Мельниченко поділився спогадами про воєнний Київ у часи його дитинства.Митець живе і працює у власній майстерні. Основним проєктом називає Парк пам’яті на Байковому кладовищі, який створив разом із дружиною Адою Рибачук.Gazeta.ua розповів, що саме вона зробила з нього художника і сама ним стала.»Після того, як наш дім на Хрещатику згорів 1941 року, мама віддала мене в дитбудинок. Коли радянські війська витісняли німців 1943-го, то забрала. Уже з їх приходом мене прийняли в художню школу. Там у сьомому класі вперше й побачив Аду, яка до нас прийшла вчитись».Ада Рибачук закінчила школу на відмінно. В університет вступила як вільна слухачка, бо дівчат брати не хотіли, за словами Мельниченка.»На третьому курсі запропонувала разом поїхати на практику на Баренцове море. Відтоді й почався наш творчий спільний шлях. Ніколи не пояснювала, чому обрала мене для цієї поїздки. Ми були дружні й близькі все життя».ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна прощається з художником Олександром РойтбурдомАди Рибачук не стало 2010 року. Під час спільного творчого життя художники створили безліч картин та скульптур з північними мотивами. Володимир Мельниченко після смерті дружини всі свої роботи вважає спільними.Повне інтерв’ю з Володимиром Мельниченком читайте в журналі «Країна» за 12 серпня.Художники Володимир Мельниченко та Ада Рибачук працювали над проєктом Парку пам’яті на Байковому кладовищі 13 років. Його образом став північний чум. Жодних документів про те, як проходили похорони до радянських часів, у відкритому доступі не було. Двічі їздили на Західну Україну. Ходили серед людей, розпитували про традиції та обряди. Були на похоронах та весіллях. Зробили комплекс за мотивами поховань у цьому регіоні.
