Київське «Динамо» стало чемпіоном України з футболу. Відібрали титул у донецького «Шахтаря», що посідав перше місце чотири сезони поспіль. 75-річний Мірча Луческу – єдиний український тренер, який виборов золото, очолюючи обидва українські гранди. 2016‑го він пішов із «Шахтаря», а минулого літа прийняв «Динамо».36-річний Дмитро ЛИТВИНОВ, заступник головного редактора інтернет-порталу ua.tribuna.com пояснює причини успіху столичної команди– Президент «Динамо» Ігор Суркіс нарешті зрозумів, що без серйозного тренера команда приречена на відставання від конкурентів. Переступити через гордість, усвідомлюючи, що будуть проблеми з фанами через «шахтарське» минуле Луческу, – це серйозний вчинок.Луческу став людиною, яка змінила все. Показав, що для успіху не завжди треба шалені гроші.Що саме він зробив?– Прийняв цей склад і довів, що вміє працювати, не дивлячись на минуле футболістів. Дав шанс проявитися чи не кожному з тих, кого попередні тренери списували з рахунків. І в окремих частинах сезону – наприклад, Жерсон Родріґес, Олександр Андрієвський – робили багато для успіхів команди.Луческу був чесний із гравцями. Якщо сказав Денису Бойку, що воротар гратиме в Кубку України, то дотримував слова. Якщо пообіцяв, що довірятиме молоді, то не зрікався цього. Він реанімував кар’єру Миколи Шапаренка, Георгія Бущана й Артема Бесєдіна. Повірив у молодих центральних захисників – Дениса Попова, Іллю Забарного й Олександра Сироту. Давав Владиславу Супрязі навіть більше шансів, ніж той заслуговував. А зимою підготував команду так, щоб вона регулярно дотискала суперників після перерви.Румун ніколи не соромився грати в хорошому сенсі цинічно. І навіть трохи змінив цим уявлення про себе як про адепта атакувальної гри. У теперішньому «Динамо» немає майстрів рівня Фернандіньйо, Жадсона, Генріха Мхітаряна, Дугласа Кости чи Вілліана. І грати в атакувальний футбол в єврокубках проти «АЗ» чи бельгійських «Гента» і «Брюґґе» – самогубство. Луческу навчив терпіти й чекати на свої шанси після помилок суперника. Зрештою це привело до першого за чотири роки виходу до Ліги чемпіонів і пристойного виступу в Лізі Європи, де кияни дісталися 1/8 фіналу.Слабкий 2021 року «Шахтар» став вирішальним чинником у чемпіонстві «Динамо»?– Він точно є. Боротьба з «гірниками» мала бути значно запекліша. І визнаючи позитивні риси «Динамо», не слід забувати, що «Шахтар» здав порівняно з минулим роком. Тоді команда не лише відірвалася на 23 очки, а й грала у півфіналі Ліги Європи. Схоже, що нищівну поразку від «Інтера» дехто з ветеранів «Шахтаря» так і не зміг перетравити.Мотивації чемпіонам бракувало протягом усього сезону. Ставка на молодих, яку почав робити тренер Луїш Каштру, виправдовувала себе не завжди. Потенційно Тете чи Манор Соломон не гірші за Тайсона й Марлоса, а Додо вже зараз цікавляться західноєвропейські клуби. Однак в єдиний механізм усе це складалося не так часто, як хотілося б уболівальникам «Шахтаря». Та й відсутність трансферів і внутрішня боротьба в клубі між центрами впливу теж позначилася на підсумках провального сезону.Хто лідер у «Динамо»?– Луческу. На полі ж не можна виділити когось одного. Найкращі за потенціалом гравці цього складу – Віктор Циганков і Беньямін Вербич – пропустили забагато матчів. У захисті теж склад варіювався досить часто. Можливо, слід виокремити Віталія Буяльського. Він яскраво проявлявся в найвідповідальніших матчах сезону.Віктора Циганкова влітку треба продавати?– Якщо вдало покаже себе на Євро – так. Або ж спробувати засвітити його в Лізі чемпіонів ще раз – і тоді вже відпускати. Перетримувати футболіста такого потенціалу в першості України, де грають не надто обережно, ризиковано. «Кришталевий» Віктор може не витримати навіть до того віку, в який до Дортмунда вирушив його попередник Андрій Ярмоленко (продали за два місяці до 28-річчя. – Країна).Які позиції в «Динамо» найвразливіші та потребують посилення?– Треба троє-четверо футболістів у кожну з ліній, окрім воротарської. Точно потрібен форвард-бомбардир. Бесєдін, звісно, непогано повернувся після річної перерви, але в нього є і завжди була стеля. Супряга поки що психологічно не витримує тягаря основного форварда «Динамо». Необхідна людина, яка могла би стабільно класти два десятки голів за сезон. У теперішньому чемпіонаті України це мінімум, який має бути у форварда «Динамо».Не завадить класний опорник у центрі поля. Сергій Сидорчук, схоже, вже не здатний вийти на новий рівень і занадто часто зривається у важливих матчах. Поставив би капітана команди лише на третє місце в рейтингу центральних півзахисників «Динамо» цього сезону – позаду і Буяльського, і Шапаренка. Луческу, очевидно, розуміє проблему, але запрошений ним румун Тудор Белуце не адаптувався.У захисті не завадив би хтось калібру Александра Драговича, про повернення якого казали взимку. Все ж центральні оборонці «Динамо» й занадто молоді, й занадто нестабільні. Попов поки що більше схожий на Серхіо Рамоса з «Реала» татуюваннями, ніж рівнем гри. Сирота прогресує не так швидко, ніж хотілося б. І лише Забарний може бути більш-менш спокійний за місце у старті.Хто з гравців має залишити команду?– Якщо буде хороша грошова пропозиція, то не лише Циганков, а й Вербич. Міккель Дуелунд навряд чи вже заграє. Є певні питання щодо Супряги: чи не варто продати його в Італію, якщо там ще справді ним цікавляться, вже хоча б за 5 мільйонів євро, якщо 12 не дають? Треба позбутися Франа Соля, Сідклея та інших іноземців, які вже точно не заграють.Команда досягла піку чи може розвиватися?– Краще, ніж зараз, «Динамо» в цьому складі не виступить. Чемпіонство, суперкубок, можливо, ще й Кубок (12 травня зіграють фінальний матч проти «Зорі». – Країна) плюс участь у групі Ліги чемпіонів та, якщо пощастить із жеребом, вихід до 1/8 фіналу Ліги Європи. Щоб боротися за вихід у плейоф ЛЧ або за чверть чи півфінал Ліги Європи, треба інвестиції іншого рівня. Суркіс говорив ще взимку, що був готовий до них, однак так і не придбав нікого. З футболістами, які коштують по 3–5 мільйонів, ніколи не переможеш тих, хто коштує 30–50.Чи є довготермінові перспективи Луческу в команді?– Залежить від того, що вважати довгим терміном. Два роки він може пропрацювати. Навіть якщо наступного сезону буде фіаско, то цей сезон дає право на довіру та спробу після невдачі. Плюс румун хоче спробувати бодай ще один похід у Європі, не задовольняючись місцевими успіхами. Якщо Ігор Суркіс не дасть йому цієї можливості, то за два роки Луческу може поїхати додому – на пенсію.
