– Ця лампа нагадує про любов усього мого життя, – каже полтавець 60-річний Андрій Зінченко.Показує стару гасову лампу. Сьогодні таку можна придбати в інтернеті за 100 грн. Дісталася чоловікові від баби, яка жила в мікрорайоні Климівка. У 1970-х там не було вуличного освітлення. Жінка ходила з лампою до сусідки грати в карти.– Мені ж вона знадобилася для інших справ, – говорить Андрій Олексійович, усміхаючись.1990-го він одружився з ровесницею, працівницею хлібозаводу. Дітей не мали. За два роки в нього з’явиласякоханка – на сім років молодша вчителька математики. Приїхала до Полтави за розподілом після університету. Винаймала флігель по сусідству.– Олена мала великі блакитні очі, – розповідає Зінченко. – Випадково перетнулися на вулиці – я закохався. Почав шукати зустрічей – то паркан підлатаю, то сміття вивезу. Так закрутився роман. Під час нічних змін дружини я вислизав із дому і з гасовою лампою прямував в Оленин флігель. Світла ніколи не вмикали.Таємні стосунки тривали10 років. Дружина дізналася про зраду від сусідки. Покинула Зінченка, вийшла заміж удруге. Незабаром Олена повернулася до Запоріжжя доглядати хвору матір.Якийсь час ми листувалися, кілька разів їздив до неї. А потім вона вийшла заміж.Я залишився сам.
