У Росії не шкодують коштів на зведення «віртуальних інформаційних барикад», які б відгородили росіян від «шкідливої інформації», яку ті можуть отримати з Заходу. Поки що у них з цим нічого не виходить. Проте є тільки питанням часу, коли вони зможуть запустити свій внутрішній Інтернет, повністю відрізавши населення від можливості отримувати альтернативну від кремлівської інформацію.
«Електронна залізна завіса» потрібна Кремлю сьогодні, як ніколи. Адже молоде покоління росіян не дивиться путінський телевізор, а це означає, що його куди важче зазомбувати імперською пропагандою, яка мутним потоком шовінізму переповнює телевізійний простір Російської Федерації.
Путін і його злочинний клептократичний режим прагнуть обплутати росіян з голови до ніг заборонними законами, замість того, щоб на отримані від продажу до Європи газу і нафти будувати не палаци і яхти для себе, а фабрики і заводи з високо організованими робочими місцями.
І можна не сумніватися, що потім статті про введення в Росії додаткової цензури перетягнуть до конституції РФ, все більше наближаючи цю країну до стандартів, які вже давно діють у Північній Кореї.
У Росії демонтовані паростки громадянського суспільства, але й цього Путіну замало, він хоче контролювати те, що в головах народу, встановивши жорсткий державний контроль над позацензурною інформацією.
Москву дуже турбує, що в іноземних засобах масової інформації немає позитивних новин про Росію. Чи не тому у Кремлі так бажають інформаційно відгородити росіян від цивілізованого світу?
Просуваючись до самоізоляції Росії, Путін добровільно простує до відключення його країни від всесвітньої павутини.
Тому наступним кроком добровільного ізоляціонізму РФ цілком може стати те, що населенню заборонять поїздки до західних держав. Окресливши коло країн, куди ще дозволено буде поїхати Кубою, Венесуелою, Нікарагуа, Білоруссю, Китаєм і Іраном.
Поширюючи по всьому світу тоталітарну пропаганду, неправдиву інформацію, відверту брехню і ненависть, водночас кремлівці хочуть, щоб правдиві повідомлення просто не доходили до населення Росії. Поділивши Інтернет на дві категорії: «ворожий» і «свій», якому мають довіряти росіяни.
У Путіна дуже незадоволені тим, що їхню імперську пропаганду вже почали блокувати на Ютубі, Твіттері і Фейсбуці. Тому вони планують створити у себе для внутрішнього користування їхні російські відповідники.
Але хто їм сказав, що вони стануть популярними в Російській Федерації? Адже внутрішня аудиторія легко навчиться розпізнавати ці сурогатні замінники, які кардинально відрізняються від західних відповідників, і можна не сумніватися, що знайде шляхи обходити путінські заборони.
Водночас, в Росії вважають обмеження на кремлівську пропаганду у західних соціальних мережах позбавленням для громадян РФ права висловлювати свою політичну позицію. Не думаючи про те, що чому це США мають надавати путінській агентурі інформаційні площадки для масового поширення її фейків.
Інтернет – це чудова американська інновація. І якщо Кремлю на якийсь час вдасться перекрити для своїх громадян вільний доступ до всесвітньої інформаційної павутини, то всерівно це буде ненадовго. Оскільки глобальний доступ до Інтернету може бути забезпечений США ще до кінця цього десятиліття.
Америка контролює доступ до Інтернету, тому вона має право захищати правила вільного доступу до нього. Оскільки саме американці сформували Інтернет і його культуру, яка є загальновизнаною та високо оціненою.
У Сполучених Штатів є товар, який користується попитом. США мають можливість поширювати його по всьому світу без чужої допомоги чи дозволу, і вони можуть зробити його розповсюдження дешевим, або навіть безкоштовним. Безкоштовним спочатку, принаймні, для таких тоталітарних країн, як Російська Федерація, КНДР, Венесуела і Іран.
Зараз Інтернет є світовим ресурсом, і він абсолютно необхідний кожній країні для спілкування та торгівлі. Менш ніж за 30 років Інтернет став настільки важливим для всіх, що Росії ніхто не дозволить встановлювати в ньому свої власні правила гри. Путін повинен відступити і зрозуміти, що РФ ніколи не зможе контролювати глобальні комунікації, оскільки решта планети просто не допустить цього.
Якщо Росія і Китай спробують зіграти роль «основних гравців» у світовій мережі, і вимагати щоб усі маршрути Інтернету проходили через їхні територію, шансів на це у них немає жодних.
Бо хто контролює маршрутизатори – володіє Інтернетом, а американська Cisco Systems є беззаперечним лідером у цій сфері. Тому вводити Інтернет-цензуру росіяни можуть тільки у себе. А в інших частинах світу ці їхні «правила» працювати ніколи не будуть.
Путін відчув себе «воїном» Холодної війни. Тому він вишукує нові методи і засоби, щоб постійно дестабілізувати міжнародну ситуацію.
Його імперські замашки та агресивний мілітаризм висмоктують ресурси з і так не великого бюджету Російської Федерації, спричиняючи смерть сотень тисяч людей там, куди ступає нога російської воєнщини, вносячи сум’яття у світову політику.
А створивши свій «внутрішній Інтернет» російська влада зможе тотально контролювати суспільство, вторгаючись практично у всі сфери приватного життя громадян Росії.
При цьому пресуючи і шантажуючи опозиційних політиків, журналістів, діячів культури та науковців, які не проявляють лояльності до путінського режиму.
Міжнародна спільнота має притягнути Путіна до відповідальності за те, що Росія, скориставшись можливостями Інтернету, використовує їх для нападу на демократичне управління в усьому світі.
Агресія Путіна становить не меншу загрозу для людства, ніж глобальна пандемія. Тому лише ліквідувавши цю загрозу, можна буде говорити про те, що світ став більш стабільним і безпечнішим.