За релігійним календарем сьогодні, 26 квітня, віряни відзначають Великий понеділок, це початок страсного тижня. Окрім цього сьогодні День спільноти бджолярів.»Іменини 26 квітня святкують Георгій, Дмитро, Марфа та Свята мучениця Фомаїда», — розповів Gazeta.ua отець Лаврентій Ян Жезіцький.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іменинники 25 квітня — хто сьогодні святкує День АнгелаІм’я Георгій має античні корені від слова «георгос», яке на сучасну українську мову перекладається як «хлібороб» або «селянин». В інших мовах існують різні форми прочитання цього імені: Єжи, Георг, Жорж Джордж та ін. У Київській Русі був розповсюджений такий варіант як Дюк. Вірменські батьки називають синів ім’ям Геворк, а грузини — Гіві.Коротка форма імені Георгій — Жора, але в середовищі російськомовних від Георгія є два імені-нащадка — Єгор і Юрій. Жіночі аналоги імені Георгій відрізняються від мови до мови — Жоржина, Джорджія, Жоржина, Жоржіна та інші.Ім’я Дмитро давньогрецьке, яке означає «присвячений богині Деметрі» — богині родючості і землі. Ще одне значення імені — «хлібороб». Аналоги імені Дмитро в інших мовах не сильно відрізняються від українського імені. Поширені форми Диметрій, Деметріус, Деметер, Мітрей, Дмитрий.Ім’я Марфа. Згідно з біблійною легендою, Ісус Христос гостював у будинку, що належав Лазарю Вифанскому. У нього було дві дочки: Марія і Марфа. У Новому заповіті зазначено, що дівчина на ім’я Марфа помітно відрізнялася від сестрички. Марія була любителькою подумати, зайнятися спогляданням. А ось названа Марфою була натурою діяльною, енергійною. Так і сталося під час описаного в Старому Завіті примітного візиту Христа. Марфа поралась по хаті, намагаючись зробити гостю приємне, нагодувати. Марія ж спокійно слухала візитера.Марфа в перекладі з мови іудеїв означає — «господиня», «пані». Ім’я це популярно сьогодні в іудеїв, католиків і слов’ян.Ім’я Фомаїда — це рідковживана жіноча форма імені. Походить від чоловічого християнського імені Хома.На шостий тиждень Великого посту розпочинається Вербний тиждень, що завершується православним святом. У Вербну неділю святять вербу. Зранку на Богослужіння сходяться всі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» — «щоб горло не боліло».