Игорь Семиволос
Директор Центра ближневосточных исследований
Первая военная операция Байдена. Что происходит в Сирии Основанием стала серия ударов по позициям американцев в Идлибе
Новизна американського авіаудару в Сирії лише в тому, що він був зроблений вже новою адміністрацією США. Подібні удари по позиціях і точках накопичення боєприпасів, людської сили, продовольства американці здійснюють постійно. І якраз у цьому регіоні — на кордоні між Іраком і Сирією, на шляху так званого шиїтського коридору (між Тегераном і Середземним морем, Тегеран його пробив на початку громадянського конфлікту в Сирії).
Підставою для нього стала серія ударів по позиціях американців в Ідлібі. Це демонстрація того, що американці не спускають все це з рук і далі забезпечать удар у відповідь в разі продовження атак шиїтської міліції. Тут передбачається, що це була саме шиїтська міліція — шиїтські проіранські угруповання — яка неодноразово погрожувала завдати удару американцям, нагадати їм про те, що вони мають вийти з території Іраку і полишити територію Близького Сходу.
Дехто з експертів вбачає в цьому ледве не попередження Ірану. Мовляв, діалог з Іраном з приводу ядерної зброї якось не дуже сильно зараз намічається, немає очевидного прогресу. Я думаю, що це притягнуто за вуха — навряд чи цей удар пов’язаний з якимись тактичними міркуваннями американців щодо ядерної загрози з Ірану. Все-таки воно має локальний характер і обмежується ірансько-сирійським театром бойових дій, адже удар відбувся по одній із ключових точок цього шиїтського коридору.
Можливо, зараз є занадто завищені очікування. Тому що іранці точно хотіли б зараз схопити бога за бороду і максимально використати вікно можливостей, яке виникло. Власне, вони ставлять американців у трохи незручну позицію — наприклад, із тим, що обмежать доступ інспекторів МАГАТЕ до ядерних об’єктів. Таке враження, що іранці банкують.
Перед американцями купа дилем, на які вони зараз не мають відповідей Але, справді, американці роздали дуже багато авансів, і схоже на те, що зараз в іранців з’явився такий шанс. Але тут є проблема для США — чи варто зараз взагалі домовлятися з іранською адміністрацією, тому що влітку будуть вибори, вона зміниться. Я вже не кажу про агресивну риторику аятоли Хаменеї і реальних людей, які правлять Іраном, тому не варто очікувати позитивних трансформацій. Як у цій ситуації діяти — чи пришвидшувати переговори і шукати аргументи, йти назустріч Ірану, повертатися до ядерної угоди в тому форматі, в якому Іран пропонує? Або все-таки змусити Іран рахуватися з інтересами союзників на Близькому Сході і включити в рамки цієї угоди інші країни?
Перед американцями купа дилем, на які вони зараз не мають відповідей. Кожна сторона намагається довести Байдену, що краще все зробити певним чином, а у Байдена, мені здається, поки що немає однозначної відповіді. Думаю, що мінімум до середини весни вони будуть визначатися. Є сигнали, що десь до травня буде вже сформована більш-менш якась очевидна стратегія. До цього часу навряд чи ми побачимо радикальні кроки.
Те, що зараз ми сприймаємо як щось таке екстраординарне, — це рутина. Про удар у відповідь в інші часи може б і не згадували, просто тут — це ж Байден, це ж вперше.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl + Enter
Теги: США Сирия Джо Байден
Игорь Семиволос
Директор Центра ближневосточных исследований
Первая военная операция Байдена. Что происходит в Сирии Основанием стала серия ударов по позициям американцев в Идлибе
Новизна американського авіаудару в Сирії лише в тому, що він був зроблений вже новою адміністрацією США. Подібні удари по позиціях і точках накопичення боєприпасів, людської сили, продовольства американці здійснюють постійно. І якраз у цьому регіоні — на кордоні між Іраком і Сирією, на шляху так званого шиїтського коридору (між Тегераном і Середземним морем, Тегеран його пробив на початку громадянського конфлікту в Сирії).
Підставою для нього стала серія ударів по позиціях американців в Ідлібі. Це демонстрація того, що американці не спускають все це з рук і далі забезпечать удар у відповідь в разі продовження атак шиїтської міліції. Тут передбачається, що це була саме шиїтська міліція — шиїтські проіранські угруповання — яка неодноразово погрожувала завдати удару американцям, нагадати їм про те, що вони мають вийти з території Іраку і полишити територію Близького Сходу.
Дехто з експертів вбачає в цьому ледве не попередження Ірану. Мовляв, діалог з Іраном з приводу ядерної зброї якось не дуже сильно зараз намічається, немає очевидного прогресу. Я думаю, що це притягнуто за вуха — навряд чи цей удар пов’язаний з якимись тактичними міркуваннями американців щодо ядерної загрози з Ірану. Все-таки воно має локальний характер і обмежується ірансько-сирійським театром бойових дій, адже удар відбувся по одній із ключових точок цього шиїтського коридору.
Можливо, зараз є занадто завищені очікування. Тому що іранці точно хотіли б зараз схопити бога за бороду і максимально використати вікно можливостей, яке виникло. Власне, вони ставлять американців у трохи незручну позицію — наприклад, із тим, що обмежать доступ інспекторів МАГАТЕ до ядерних об’єктів. Таке враження, що іранці банкують.
Перед американцями купа дилем, на які вони зараз не мають відповідей Але, справді, американці роздали дуже багато авансів, і схоже на те, що зараз в іранців з’явився такий шанс. Але тут є проблема для США — чи варто зараз взагалі домовлятися з іранською адміністрацією, тому що влітку будуть вибори, вона зміниться. Я вже не кажу про агресивну риторику аятоли Хаменеї і реальних людей, які правлять Іраном, тому не варто очікувати позитивних трансформацій. Як у цій ситуації діяти — чи пришвидшувати переговори і шукати аргументи, йти назустріч Ірану, повертатися до ядерної угоди в тому форматі, в якому Іран пропонує? Або все-таки змусити Іран рахуватися з інтересами союзників на Близькому Сході і включити в рамки цієї угоди інші країни?
Перед американцями купа дилем, на які вони зараз не мають відповідей. Кожна сторона намагається довести Байдену, що краще все зробити певним чином, а у Байдена, мені здається, поки що немає однозначної відповіді. Думаю, що мінімум до середини весни вони будуть визначатися. Є сигнали, що десь до травня буде вже сформована більш-менш якась очевидна стратегія. До цього часу навряд чи ми побачимо радикальні кроки.
Те, що зараз ми сприймаємо як щось таке екстраординарне, — це рутина. Про удар у відповідь в інші часи може б і не згадували, просто тут — це ж Байден, це ж вперше.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ