22 лютого 2021 р. духовенство і віряни Московського Патріархату в Україні скликали у Києво-Печерській Лаврі з’їзд «Представників захоплених храмів Української Православної Церкви».
На карті наглядно показано, як нібито палають єпархії. Особливо на Волині… Особливо в Горохівському деканаті, де з 2019 р. близько 40 громад РПЦвУ приєдналися до помісної Православної Церкви України. З них – 10 приєдналися разом зі своїми священниками.
Хто є родом з тих синьооких земель і хто там живе – підтвердить, що всі без виключення громади, які змінили свою юрисдикцію (з РПЦвУ до ПЦУ), приймали рішенням згідно не лише традицій і звичаїв, але й чинного Українського законодавства – шляхом голосування, де перевага надавалась більшості. А співвідношення по громадах в Горохівському районі в середньому були такі: 80-95% парафіян за ПЦУ, десь 5-15% проти зміни юрисдикції.
І найважливіше: за 2 роки з часу виходу з-під юрисдикції РПЦвУ до ПЦУ – жодна (!) з 40 громад не повернулася в лоно Московського Патріархату. Священники, які перейшли до ПЦУ, жодного разу не пожалкували про свій і громади вибір, ба більше – задоволені і дякують Богові, що так сталося. Пишу це не з власних домислів, але маю підтвердження всього сказаного від тих парафіян і духовентства, про яких йде мова.
Здорове життя української парафії є можливим завдяки вільному вибору, а не через «захоплення», про яке говорили цими днями представники «гонимої». Силоміць милим не будеш. Якщо ж заяви про «захоплення», що лунають в РПЦвУ, є правдою, то чому за 2 роки жодна громада не змінила юрисдикцію (з ПЦУ до РПЦвУ)?
Для підтвердження сказаного. На початку 2019 р. в смт.Берестечко Горохівського деканату 700 жителів села були за ПЦУ, 30 – проти. То кого тоді слухати – 95% чи 5% вірян? Скажете, спеціально говоримо про такий патріотичний козацький край?
Візьмімо тоді до уваги хоча б вчорашню новину з с.Бужани Горохівського деканату, віряни і священник якої 2 роки тому перейшли до ПЦУ. Вчора, 21 лютого, цю громаду відвідав з архіпастирським візитом місцевий архієрей – митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Подивіться стільки людей прийшло на службу – фото додаю. За словами жителів села, за останні 2 роки людей відчутно побільшало у храмі, бо до 2018 р. були такі, що не ходили до «русскої церкви».
Не є таємницею, що на деякі парафії, які приймали рішення про зміну юрисдикції з РПЦвУ до ПЦУ, спеціально привозили «тітушок», як це було наприклад у с. Скобелка Горохівського деканату, чи в тому ж Берестечку. Все це відбувалось, щоб не допустити переходу храму до ПЦУ. Потім вішали замки на храми, потім зрізали ті замки, і знов вішали, опечатували храм… Наймані фотографи і писаки новин про зраду і хунту не втрачали свій час і куди потрібно подавали інформацію так, як їм це потрібно. Пам‘ятаєте як Московський Патріарх Кирило 21 грудня 2015 р. на єпархіальних зборах духовенства Москви розповідав про українське село Птичу на Рівненщині і жалівся, як «націоналісти захопили храм»?
Свобода дається важко. А ще важче пояснити деяким людям, як це важливо мати свою Церкву незалежну від Росії. Але просвітлення триває і все більше яскравих вогників, які символізують наші гарячі українські серця, буде з‘являтись на мапі єпархій РПЦвУ.
Цікаво, чому в лаврі не скличуть з‘їзд представників, які були в ПЦУ і перейшли до РПЦвУ? Чи не тому, що таких немає…?