Рідних та іншого житла сім’я не має, тож піти їм просто нікуди. Гроші, які збирали на помешкання, пішли на лікування сина, який два роки тому потрапив у ДТП і тепер прикутий до ліжка.
Як допомогти родині — думає все село. Більш детально – у матеріалі ТСН.19:30.
У маленькій хаті з пакетами на вікнах Олена живе вже 2 два роки. Тут немає газу, води та туалету. Але і цьому прихистку жінка була рада, оскільки власники не брали за нього грошей. Куди йти тепер, коли хату хочуть продати — жінка не знає. Свого житла у неї немає, як і грошей на оренду. Всі зароблені в Італії кошти щезли, коли син потрапив у ДТП.
На стіні щоденний розклад — коли годувати Андрія і які ліки давати. Вже два роки хлопець прикутий до ліжка і навіть їсти сам не може. Але хоча лікарі і не дають прогнозів — мати бачить зміни.
Жінка вірить, що колись її Андрій знову встане на ноги. А поки — мусить доглядати його самотужки. ЇЇ чоловік давно загинув, а колишня дружина сина живе далеко. Відійти від хлопця пані Олена може лише за продуктами.
Родина живе на пенсію Андрія — 1 800 гривень на місяць. Допомогу як малозабезпечена Олена отримати не може, бо держава нараховує їй стаж за догляд за важкохворим сином. І разом з ним — умовний дохід, значно більше за реальні 32 гривні, які виплачуються з бюджету. В управлінні соцзахисту обіцяють, що за новою постановою Кабміну — сума зросте. Але на скільки — не говорять. Рятують добрі люди, розповідає пані Олена. Діляться чим можуть — грошима, їжею та ліками. Знають про проблему і у сільраді. Але наразі допомогти не можуть Хоча в очах і бринять сльози — пані Олена намагається триматися. Аби не плакати біля сина — вишиває для нього ікони. І мріє, що колись Андрій зможе взяти її у руки.
Нагадаємо, як COVID-19 змінив життя пацієнтів із раком. Лікарі підсумували, що минулого року виявили на 30% менше нових випадків раку.