Аким Галимов
Продюсер, автор циклов «Тайны великих украинцев и Украина. Возвращение своей истории», 1+1
Хмельницкий, Грушевский и Мазепа. Факты, о которых не пишут в учебниках истории Как много людей знают, где похоронен Богдан Хмельницкий или Симон Петлюра? И при каких обстоятельствах на самом деле умер Михаил Грушевский?
Напевно всі в Україні знають, що Ленін похований в мавзолеї на Червоній площі у Москві. Але як багато людей знають, де похований Богдан Хмельницький чи Симон Петлюра? І за яких обставин насправді помер Михайло Грушевський?
Два роки тому ми почали знімати цикл документальних фільмів Таємниці Великих українців для телеканалу 1+1. Вісім серій, кожна присвячена окремому герою нашої історії. Це відомі усім з дитинства постаті: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Роксолана, Михайло Грушевський та інші. На першому етапі мені здавалося, що основною складністю буде знайти щось нове в їхніх історіях. Але як виявилося, ми знаємо про них дуже мало. За 30 років Незалежності, з відкритими архівами і відсутністю заборонених тем, все ще лишається чимало білих плям в історіях людей, без яких існування сучасної України було би неможливим.
Наприклад, у Франції нам вдалося отримати доступ до матеріалів щодо вбивства Симона Петлюри. Він був застрелений в Парижі 25 травня 1926 року. Поліцейські одразу почали розслідування: слідчі експерименти, допити свідків, схеми руху жертви і вбивці. В підсумку зібралася товстезна папка, що вже майже сто років зберігалася в архіві префектури паризької поліції. Ми будемо першими дослідниками, які покажуть її на загал. Але найголовніше в іншому: інформація, яка міститься в старих документах дозволяє розплутати величезний клубок спецоперацій з дискредитації Петлюри та його знищення. Може здаватися дивним, чому за три десятки років Незалежності ніхто з України не витягував ці матеріали на світло. Натомість, в нас продовжували поширювати фейки про Петлюру, зокрема і про те, що він був антисемітом.
Або Михайло Грушевський. Багато хто в Україні і досі не може точно сказати, чим саме він займався. Історією чи політикою? Він чи то президент, чи то академік, але всі знають, що це такий собі старець з бородою і капелюхом. Аж раптом виявляється, що життя Грушевського було крутішим за шпигунський бойовик. На нього було скоєно кілька замахів, він був заарештований. За ідею незалежності історика і політика тричі виводили на розстріл і розстрілювали…холостими. Змушували визнати себе винним у антирадянській діяльності. В’їзд до України Грушевському був заборонений. Останні роки він жив у Росії, де і помер за загадкових обставин після операції в російському санаторії у місті Кисловодськ.
Сама ідея Незалежності набуває іншого сенсу. Не примарного. Не штучного
Праця Грушевського «Історія України-Руси» дуже добре вивчена нашими істориками, як і біографія самого Михайла Грушевського. Але чи намагався хтось з українських дослідників за весь цей час дізнатися, що трапилося у самому Кисловодську? Мені здається, ми були першими хто спробував дізнатися правду і написали туди офіційний запит. Відповідь була шокуючою — керівництво закладу, який до речі існує і донині, відписало, що в них немає інформації про те, що Грушевський взагалі там перебував. Власне ця відповідь і стала приводом для подальшого розслідування, після якого можна стверджувати, що Грушевському «допомогли» померти у лікарні.
Якщо ім’я Грушевського ще може викликати питання в людей, що не дуже цікавляться історією, то ким був Богдан Хмельницький знають усі. На купюрі у п’ять гривень, що присвячена гетьману, зображена церква у Суботові, де він мав бути похованим. Але таємниця у тому, що тіла там ніхто знайти не може впродовж останніх 300 років.
Разом з науковцями ми розшукали археологічні звіти 70-х років, в яких зазначено, що радянські археологи проводили розкопки у церкві і наштовхнулися на незвичайний об’єкт. Але потім ці дослідження були зупинені партійним керівництвом, все залили бетоном. І знову здивування від того, що за часи Незалежності ніхто не наважився поновити роботи і таки відшукати тіло гетьмана.
Реальні факти з життя українських героїв замовчувалися в СРСР, бо вони йшли в розріз з «дозволеною» історію. Проте навіть за 30 років Незалежності таємниці багатьох видатних українців не були досліджені, а їхні історії популяризовані належним чином. І над цим потрібно працювати. Комусь може здаватися, що не варто дивитися у минуле. Але для країни, що проходить шлях самоусвідомлення і становлення ідентичності — це надважливо. Принаймні коли розумієш, що були реальні люди, які сто, двісті, триста років тому боролися саме за цю Державу, усвідомлюєш їхній шлях та бачиш їхні могили — сама ідея Незалежності набуває іншого сенсу. Не примарного. Не штучного. Вона стає реальною цінністю.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl + Enter
Теги: История Украины
Аким Галимов
Продюсер, автор циклов «Тайны великих украинцев и Украина. Возвращение своей истории», 1+1
Хмельницкий, Грушевский и Мазепа. Факты, о которых не пишут в учебниках истории Как много людей знают, где похоронен Богдан Хмельницкий или Симон Петлюра? И при каких обстоятельствах на самом деле умер Михаил Грушевский?
Напевно всі в Україні знають, що Ленін похований в мавзолеї на Червоній площі у Москві. Але як багато людей знають, де похований Богдан Хмельницький чи Симон Петлюра? І за яких обставин насправді помер Михайло Грушевський?
Два роки тому ми почали знімати цикл документальних фільмів Таємниці Великих українців для телеканалу 1+1. Вісім серій, кожна присвячена окремому герою нашої історії. Це відомі усім з дитинства постаті: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Роксолана, Михайло Грушевський та інші. На першому етапі мені здавалося, що основною складністю буде знайти щось нове в їхніх історіях. Але як виявилося, ми знаємо про них дуже мало. За 30 років Незалежності, з відкритими архівами і відсутністю заборонених тем, все ще лишається чимало білих плям в історіях людей, без яких існування сучасної України було би неможливим.
Наприклад, у Франції нам вдалося отримати доступ до матеріалів щодо вбивства Симона Петлюри. Він був застрелений в Парижі 25 травня 1926 року. Поліцейські одразу почали розслідування: слідчі експерименти, допити свідків, схеми руху жертви і вбивці. В підсумку зібралася товстезна папка, що вже майже сто років зберігалася в архіві префектури паризької поліції. Ми будемо першими дослідниками, які покажуть її на загал. Але найголовніше в іншому: інформація, яка міститься в старих документах дозволяє розплутати величезний клубок спецоперацій з дискредитації Петлюри та його знищення. Може здаватися дивним, чому за три десятки років Незалежності ніхто з України не витягував ці матеріали на світло. Натомість, в нас продовжували поширювати фейки про Петлюру, зокрема і про те, що він був антисемітом.
Або Михайло Грушевський. Багато хто в Україні і досі не може точно сказати, чим саме він займався. Історією чи політикою? Він чи то президент, чи то академік, але всі знають, що це такий собі старець з бородою і капелюхом. Аж раптом виявляється, що життя Грушевського було крутішим за шпигунський бойовик. На нього було скоєно кілька замахів, він був заарештований. За ідею незалежності історика і політика тричі виводили на розстріл і розстрілювали…холостими. Змушували визнати себе винним у антирадянській діяльності. В’їзд до України Грушевському був заборонений. Останні роки він жив у Росії, де і помер за загадкових обставин після операції в російському санаторії у місті Кисловодськ.
Сама ідея Незалежності набуває іншого сенсу. Не примарного. Не штучного
Праця Грушевського «Історія України-Руси» дуже добре вивчена нашими істориками, як і біографія самого Михайла Грушевського. Але чи намагався хтось з українських дослідників за весь цей час дізнатися, що трапилося у самому Кисловодську? Мені здається, ми були першими хто спробував дізнатися правду і написали туди офіційний запит. Відповідь була шокуючою — керівництво закладу, який до речі існує і донині, відписало, що в них немає інформації про те, що Грушевський взагалі там перебував. Власне ця відповідь і стала приводом для подальшого розслідування, після якого можна стверджувати, що Грушевському «допомогли» померти у лікарні.
Якщо ім’я Грушевського ще може викликати питання в людей, що не дуже цікавляться історією, то ким був Богдан Хмельницький знають усі. На купюрі у п’ять гривень, що присвячена гетьману, зображена церква у Суботові, де він мав бути похованим. Але таємниця у тому, що тіла там ніхто знайти не може впродовж останніх 300 років.
Разом з науковцями ми розшукали археологічні звіти 70-х років, в яких зазначено, що радянські археологи проводили розкопки у церкві і наштовхнулися на незвичайний об’єкт. Але потім ці дослідження були зупинені партійним керівництвом, все залили бетоном. І знову здивування від того, що за часи Незалежності ніхто не наважився поновити роботи і таки відшукати тіло гетьмана.
Реальні факти з життя українських героїв замовчувалися в СРСР, бо вони йшли в розріз з «дозволеною» історію. Проте навіть за 30 років Незалежності таємниці багатьох видатних українців не були досліджені, а їхні історії популяризовані належним чином. І над цим потрібно працювати. Комусь може здаватися, що не варто дивитися у минуле. Але для країни, що проходить шлях самоусвідомлення і становлення ідентичності — це надважливо. Принаймні коли розумієш, що були реальні люди, які сто, двісті, триста років тому боролися саме за цю Державу, усвідомлюєш їхній шлях та бачиш їхні могили — сама ідея Незалежності набуває іншого сенсу. Не примарного. Не штучного. Вона стає реальною цінністю.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ