У понеділок військові захопили владу у М’янмі і затримали лідерку країни Аун Сан Су Чжі та ще кількох високопосадовців. Хоча мало для кого військовий переворот став несподіванкою, та все ж ситуація розвивалася надто стрімко – від впровадження надзвичайного стану по всій країні до передачі влади військовому командиру. Далі розповідаємо про захоплення влади військовими у М’янмі та події, що розгортаються там прямо зараз. Передумови путчу у М’янмі М’янма – країна південно-східної Азії, розташована на півострові Індокитай, що не відрізняється особливою стійкістю та міцністю державного устрою. Останнім часом політична атмосфера у країні була доволі напруженою. Головна причина таких настроїв – попередні парламентські вибори. 8 листопада 2020 року у М’янмі відбулися вибори, на яких перемогла партія Аун Сан Су Чжі під назвою «Національна ліга за демократію». Справа в тім, що підтримувана армією партія «Союз солідарності та розвитку» отримала 33 з 476 місць у парламенті. Це, ясна річ, обурило впливових військових начальників, тому вони одразу звинуватили партію «Національна ліга за демократію», яка отримала 83% голосів виборців, у підтасовці. Військові не визнали результатів виборів, назвавши їх сфальсифікованими, і з тих пір відносини між очільниками країни та армією погіршувалися у геометричній прогресії. Ймовірно, протягом трьох місяців військові певним чином планували переворот, як відповідь на «фальсифікацію виборів». Дійшло до того, що минулого тижня головнокомандувач збройними силами М’янми Мін Аун Хлаїнг заявив, що скасує конституцію, якщо «закони не будуть виконуватися». Хто і чому організував переворот Протягом останніх кількох днів у М’янмі спостерігалася ескалація між цивільним урядом та військовими. Звісно, ситуація отримала логічне продовження – вранці 1 лютого перед першим засіданням новообраного парламенту, військові захопили владу у М’янмі. Були затримані президент М’янми Він М’їна та фактична лідерка країни Аун Сан Су Чжі, яка є не лише головою правлячої партії, а й очільницею МЗС країни. Одразу після перевороту владу було віддано військовому командиру Мін Аун Хлаїнгу, а у країні на рік запроваджено надзвичайний стан. Також відомо, що телефонний зв’язок по всій країні зараз не працює, телебачення припинило ефіри, а швидкість інтернету стала безпрецедентно низькою. Заяву про передачу влади підписав перший віцепрезидент країни М’їн Шве, котрий, до речі, у минулому – генерал. Примітно, що у 2018 році в ООН зазначили, що дії цього військового офіцера всередині країни мають ознаки геноциду. Тоді в ООН стверджували, що через дії армії під очільництвом М’їн Шве 700 тисяч рохінджа втекли з країни, і щонайменше 10 тисяч було вбито. Зміщення влади було виконано під приводом сфальсифікованих виборів, проте відбулося це насправді на законній підставі. Йдеться про законодавчу шпарину у Конституції М’янми, прописану самими військовими ще у 2008 року. Виходить, що цей нюанс забезпечив їм шляхи для політичних маневрів, чим вони і скористалися днями. Справа у тім, що головним державним органом, що стоїть вище президента і парламенту є Рада національної оборони та безпеки. Вона має складатися з 6-ти представників цивільної влади і 5-ти військових. Формально Рада нібито перебуває під цивільним контролем. До того ж Конституція вимагає, щоб один віцепрезидент обов’язково був представником військових. Така «схема» забезпечила генералам контроль 6-ти з 11-ти місць у найвищому державному органі, уповноваженому відбирати владу. Цим військові і скористалися, фактично слідуючи букві закону. Історія владних перипетій у М’янмі До 2010 року М’янма пів століття перебувала під військовим управлінням. А останні десять років влада зосереджувалася у руках цивільного уряду, який провадив демократичну політику. Щоправда, виявляється, що так лише здавалося – вчора ж бо десятирічна демократія впала як картковий будиночок. Тепер демократичне правління видається скоріше маневром військових, котрі таким чином заспокоювали Захід і чинний цивільний уряд М’янми. Справа у тім, що останні кілька десятиліть Захід, у тому числі США і Європа, стримували військові «амбіції» М’янми за допомогою санкцій. Проте десятиліття тому країні почалися демократичні реформи і вже у 2013 року ЄС зняв економічні санкції з М’янми. Однак, жодних гарантій того, що військові не захоплять владу, не було отримано. США у свою чергу також побачили у М’янмі демократичні зрушення. У 2011 році тодішній президент США Барак Обама почав процес зняття санкцій із М’янми і до 2016 року основний блок обмежень було прибрано. І от повністю переконавши Захід у своєму відході від влади, військові М’янми скинули і санкції, і демократичний уряд. Реакція світу на путч у М’янмі Держсекретар США Ентоні Блінкен та очільник МЗС Австралії Маріс Пейн висловили стурбованість ситуацією у М’янмі і разом з тим закликали військових негайно звільнити Аун Сан Су Чжі та інших ув’язнених високопосадовців. Втім, поки їхні вимоги були проігноровані. А тим часом новообраний президент США Джо Байден заявив, що затримання голови правлячої партії Аун Сан Су Чжі і президента Він Мьїна є прямою атакою на «перехід країни до демократії і верховенства права». «Сполучені Штати зняли санкції з М’янми протягом останнього десятиліття, ґрунтуючись на прогресі в напрямку демократії. Анулювання цього прогресу потребують негайного перегляду наших законів і постанов про санкції з подальшими відповідними діями», – заявив Джо Байден. Також американський лідер зазначив, що Міжнародна спільнота має натиснути на військових у країні, щоб ті негайно відмовилися від захопленої влади, звільнили ув’язнених та зняли обмеження у сфері телекомунікацій. Що буде далі? М’янма – нестійка, надзвичайно бідна країна, з розпливчастими настроями населення і влади, зі «спекотними» подіями, яка ладна будь-якої миті спалахнути у прямому і переносному сенсі. Це країна, переповнена зброєю, у якій сильний поділ між людьми за етнічними і релігійними ознаками. Насправді військові, котрі щодня хотіли перебрати владу собі, весь час були у М’янмі, нікуди не зникаючи. Вони не підпорядковувалися цивільній владі, будуючи свою реальність за лаштунками. А днями ця реальність просто проявилася і заявила про себе, назвавши речі своїми іменами. Безумовно, політичний путч стане «відкатом» назад як для самої М’янми, так і каталізатором для розхитування демократії по всій Азії. Поки мало що зрозуміло у ситуації, яка стрімко перетворилася із заворушень на реальну військову диктатуру. Ясно лише одне – хто тепер контролюватиме події у країні, яка раптово стала авторитарною, невідомо.
