Затримання в Росії опозиційного політика Олексія Навального одразу після прильоту на батьківщину викликало шквал обурення у низці місцевих і закордонних ЗМІ.
Постійний автор сайту Bloomberg, а в минулому російський та український медіаменеджер, Леонід Бершидський написав колонку, в якій аналізує події, що розгортаються навколо затримання Навального, безпосередню роль Путіна у цьому, і оцінює шанси одного й другого на перемогу в «політичному двобої».
Якщо дивитись на все зі сторони, події, які розвинулися після того, як Навальний 17 січня сів у літак на рейс Берлін-Москва, на думку журналіст, нагадують найжорстокішу та найгрубішу форму фарсу.
Оцінюючи «теплий прийом» Навального у Росії, а саме — закриття аеропорту «Внуково» просто перед прильотом опозиціонера; перенаправлення рейсу в «Шереметьєво»; затримання прихильників Навального спецназом та а згодом арешт і самого опозиціонера, автор статті зазначає:
На думку Бершидського, Навальний — єдиний російський політик, який постійно привертає значну увагу, масштаби якої можна порівняти з увагою до Путіна, значно випереджаючи таких особистостей, як прем’єр-міністр РФ Михайло Мішустін або мер Москви Сергій Собянін. Спроби ігнорувати опозиціонера могли б стати помилкою для Путіна, якої він уникнув протягом свого аномально довгого перебування на посаді.
Президент РФ намагався зробити Навального неактуальним, змусивши його емігрувати. Як приклад Бершидський наводить колишнього олігарха Михайла Ходорковського. (Той провів 10 років за ґратами за звинуваченнями у розтраті, шахрайстві, ухиленні від сплати податків і відмиванні грошей. Сам він називає ці звинувачення політично мотивованими. Після помилування він емігрував до Швейцарії, нині живе у Британії. — Ред.).
Свого часу з Ходорковським ця тактика спрацювала і він відійшов від політичної суперечки, але Навальний пішов іншим шляхом, пише журналіст: «Він (Навальний. — Ред.) добре знав, що, швидше за все, його затримають, щойно він повернеться. Також він не міг не виключати подальші спроби вбивства, особливо у в’язниці».
Автор порівнює конфлікт Путіна і Навального з гладіаторським боєм, зазначаючи, що якщо Навальний входить у двобій зі «спокійною мужністю перед обличчям смерті», то російський правитель приносить дещо інше: безмежні ресурси, якими він може розпоряджатися як глава держави.
Зрештою автор Bloomberg констатує, що попри слова підтримки від світових лідерів, починаючи від обраного президента США Джо Байдена і закінчуючи президенткою Європейської комісії Урсули фон дер Лейен, у цій «битві» з Путіним Навальний виступає наодинці.