обидва фото із фб-допису Ірини ЮзикВенеційська хартія 1964 — це найважливіший міжнародний документ про збереження та реставрацію історичних пам’яток і визначних місць. 1965 хартію схвалено Міжнародною радою з питань пам’яток та визначних місць (ІКОМОС)
Про пам’ятки, історичні місця та їх збереження. І про Міцкевича, 9. (Зараз буде багато букв)..
Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ІСОМОS) є повноправним членом авторитетної міжнародної громадської організації, діє з 1994 року і на сьогодні об’єднує понад 170 фахівців у галузі охорони, реставрації та використання історико-культурної спадщини та 10 колективних членів. Тобто, ми, як країна – члени клубу ЮНЕСКО, і в нас є відгалуження ІКОМОС.
Що каже Венеційська хартія?
Повністю її можна прочитати ось тут.
Я зупинюся на основних пунктах:
Розділ «Охорона»
6. Охорона пам’ятки передбачає збереження її оточення, яке не порушує масштабності споруди. Якщо традиційне середовище збереглося, його не слід порушувати; будь-яке нове будівництво, знесення та зміни, що могли б порушити співвідношення об’ємів і кольору, недопустимі.
Розділ «Визначні історичні місця»
14. Визначні історичні місця мають бути об’єктами особливої
турботи з метою охорони їхньої цілісності й забезпечення умов їх сучасного використання, упорядкування та виявлення значущості.
Звичайно, це не норми законодавства, які чітко вказують: робити так і так, крок вправо-вліво – розстріл (умовно )). Але ці пункти цілком таки зрозуміло вказують, що будувати ультра-сучасні споруди поруч з історичними – НЕ треба.
Останні українські норми ДБН за жовтень 2019 року взагалі забороняють будівництво нових споруд в охоронних межах пам’яток архітектури і чітко прописують як ті межі розраховувати, щоб не було вільних трактувань.
Але українська влада на всіх рівнях – місцеве самоврядування, облдержадміністрації, Мінкульт – всі вони забивають на Венеційську хартію, норми ДБН та ІКОМОС разом з ЮНЕСКО.
Все, що ми можемо, як громадянське суспільство, — боротися за те, що нам цінне, усвідомлюючи цю цінність. За будинок 19 століття, нехай і в поганенькому стані; за збереження середовища; за бруківку. Так, нас буде 5% від сили. Зате активних.
Ось, наприклад, уже є електронна петиція до депутатів ЛМР щодо відновлення історичного фасаду та поверховості кам’яниці на Міцкевича, 9. Це, мабуть, найкраще вирішення питання тієї території з мінімальними втратами. Об*єктивно, залишити там не забудоване місце і створити громадський простір нам ніхто не дасть. Бо то великі гроші, які інвестор нізащо не впустить. Але можна дійти компромісу щодо фасаду і хай краще він буде таким, як і середовище навколо, аніж матимемо черговий «унітаз» чи «скляний монстр» типу Ібіс.
Проголосувати можна тут.
Нагадаю, щодо цього об’єкту існує лист від ЮНЕСКО. Листу вже півтора роки. Наш ІКОМОС дізнався про цей лист лише влітку 2020 року. У цьому листі ЮНЕСКО рекомендує дотримуватися історичної композиції головного фасаду розібраного будинку з відновленням історичного входу !
(Про діагональ, яка розсікає споруду, вже не пишу, бо її вже пообіцяли прибрати).