6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус, був четвертою пізньою дитиною в сім’ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, правозахисник.Батьків, Семена та Їлину Стусів, називали куркулями. 1939 року, щоб уникнути примусової колективізації, родина тікає в Сталіно, зараз — Донецьк. 1941 року помирає від менінгіту старша сестра Василя Палазя. Через 3 роки, після визволення Донецька від фашистів, коли люди починали обробляти городи, підірвався на міні брат Іван. Сімейну трагедію глибоко переживає малий Василь:»Мамі — тяжко, татові — тяжко. То й мені має бути тяжко — аж доти, поки татові й мамі не стане легше, аж доки всім людям на світі не стане легше жити».От чортяка малий! Рано ж йому ще! Нащо ж ви його приймаєте?До школи почав бігати 6-річним босоніж, бо мама ховала його черевики, щоб далеко з дому не ходив. Про те, що Василь вже школяр, батьки дізнались, коли їх викликали до школи і запитали чому їх син ходить босий.»От чортяка малий! Рано ж йому ще! Нащо ж ви його приймаєте?» — вразилась мама.»А я вам раджу пускати його! Молодчина він! Що не спитаю — все знає! Хай ходить, ми його всім дітям за приклад ставимо!» — наголосила вчителька.1959 Василь Стус закінчив з червоним дипломом історико-філологічний факультет Донецького педагогічного інституту за спеціальністю «Українська мова та література». Потім служив у війську. 1961–1963 викладав українську мову та літературу в середній школі № 23 міста Горлівка. З 26 березня по 26 жовтня 1963 – літературний редактор газети «Социалистический Донбасс», яка тоді почала виходити й українською мовою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дівчина з прапором у руках стала символом перемоги над загарбниками1963 вступив до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Теорія літератури», переїхав до Києва.4 вересня 1965 року, в переповненому київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус звернувся про присутніх: «Хто проти тиранії – встаньте!» – і сам устав при цьому першим. Це була прем’єра фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Такою була реакція Стуса на перші післясталінські масові арешти серед української інтелігенції. Після цього Василя вигнали з аспірантури і заборонили працювати. З того моменту за ним почали стежити агенти КДБ.Хто проти тиранії – встаньте! Працював у будівельній бригаді, згодом – кочегаром.З 1966 року був науковим співробітником Центрального державного історичного архіву в Києві. Потім працював старшим інженером відділу технічної інформації проектно-конструкторського бюро міністерства промисловості будівельних матеріалів, старшим інженером проектно-технологічного об’єднання.Після участі в акціях протесту твори Стуса перестали друкувати, перша збірка поезій «Зимові дерева» була знята з плану видавництва «Молодь». Вийшла друком у видавництві «Література і мистецтво» в Брюсселі.12 січня 1972 заарештований разом з іншими українськими літераторами-правозахисниками, а 7 вересня того ж року Стуса засуджено до 5 років ув’язнення та 3 — заслання. У 1972–1977 роках відбував покарання в таборах у Мордовії. 14 травня 1980-го Стуса заарештовано вдруге і засуджено до 10 років ув’язнення та 5 — заслання. У ніч з 3 на 4 вересня 1985-го він помер у карцері.19 листопада 1989 року прах Василя Стуса перепоховано в Києві на Байковому цвинтарі.Видання творів Стуса стало можливим лише на початку 1990-х років. Збірка поезій «Дорога болю» удостоєна Національної премії імені Тараса Шевченка. Останню книгу поета – «Птах душі», що містила 300 неримованих віршів і приблизно стільки ж перекладів – так і не вдалося повернути зі спецхранів МВС СРСР.Василь Стус був одруженим з Валентиною Попелюх. Їхній син Дмитро займається дослідженням творчості батька.2005 року Василю Стусу посмертно присвоєно звання Героя України. 2019 року вийшла друком книга-дослідження судового процесу над Стусом «Справа Василя Стуса» історика Вахтанга Кіпіані .
