5 січня 1997-го Росія вивела останнього солдата з Чечні. Це означало закінчення дворічної війни проти власних громадян і фактичну незалежність республіки. За наступні 2 роки Москві не вдалося мирно взяти під контроль Чечню. У 1999-у громадянська війна між Москвою і чеченськими повстанцями поновилася.З початком перебудови в СРСР активізувались рухи за незалежність. У 1990-му Конгрес чеченського народу на чолі з генералом Джохаром Дудаєвим оголосив незалежність Чечні. 27 жовтня 1991-го там вибрали президента і парламент.Після розпаду СРСР у грудні 1991-го президент Дудаєв оголосив про вихід Чечні зі складу РФ. Почався вивід російських військ із Чечні, що тривав до літа 1992-го. У грудні того року Чечено-Інгушська АРСР припинила існувати юридично. Тож Чечня стала фактично незалежною, але юридично ніким не визнаною.Весною 1993-го загострились протиріччя між Дудаєвим і парламентом. Після розпуску останнього у квітні в північних районах Чечні почали формуватися збройні антидудаєвські загони, які Москва підтримувала грошима і людьми.Після розгрому антидудаєвських сил в полон потрапило багато росіян, які, як з’ясувалося, діяли за планами ФСБ захопити Чечню силами чеченських загонів, щоб це виглядало як внутрішнє чеченське протистояння. 1 грудня 1994-го російська авіація ударила по аеродромах Чечні, знищивши тамтешні військові літаки. 11 грудня 1994-го президент Росії Борис Єльцин підписав указ про проведення військової операції в Чеченській республіці.Російська армія зазнала перших втрат ще на підступах до Чечні. Бої розгорілися далеко від столиці. Штурмувати Грозний росіяни змогли лише в ніч на новий 1995 рік після тижня авіабомбувань, ракетних і артилерійських обстрілів міста, що призвели до загибелі тисяч мирних жителів. Російське командування штурмувало місто з чотирьох напрямків. Російські бронеколони були зупинені та заблоковані чеченцями у різних районах Грозного. До 3 січня майже всі російські сили були знищені, а решта здалися в полон. Наступний штурм Грозного розпочався 7 січня і закінчився 6 березня взяттям столиці Чечні.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чечні невідомі напали на силовиків Ще не досягши військових завдань штурму Грозного, російські війська перейшли до встановлення контролю над всією територією Чечні. З цією метою авіація проводила масовані бомбардування населених пунктів. Попри певні успіхи росіян у рівнинній частині, в горах успіху не досягли.Під тиском Думи та громадськості російське керівництво на чолі з Єльциним розглянуло можливість переговорів. Продовження боїв шкодило престижу Росії і лідери провідних країн могли не приїхати у Москву до 50-річчя завершення ІІ світової війни. Тож Єльцин оголосив мораторій на бої з 28 квітня по 11 травня.Після закінчення мораторію війна продовжились. В червні підрозділи Шаміля Басаєва успішно атакували місто Будьонновськ в Ставропольському краї Росії. Сторони уклали чергову угоду про припинення вогню. Почались переговори між російським і чеченським керівництвом. Домовилися про мораторій на бойові дії, обмін полоненими, роззброєння збройних сил Чечні, виведення російських військ і проведення у республіці вільних виборів. 31 серпня 1996-го у дагестанському місті Хасав’юрті уклали мирну угоду, за якою російські війська мали повністю вивести з Чечні до 31 грудня 1996-го, а вирішення міждержавних стосунків між Чечнею та Росією відкладали до 2001-го.За даними російського комітету солдатських матерів у війні загинули близько 14 тис. російських солдатів та близько 12 тис. чеченських повстанців. Втрати серед мирного населення Чечні склали до 120 тис. убитими. при населені в 1,2 млн. людей.
