https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/42/bdfa5cd24361a396d4fc413b2797966a.git
У Києві відбулася щорічна конференція «Медіадні Премії імені Георгія Ґонґадзе», під час якої провідні журналісти, редактори, медіаменеджери, комунікаційники і представники бізнесу говорили про виклики та тенденції у медіапросторі України і за кордоном Зміст
Еспресо виступив інформаційним партнером події.
Як передає Еспресо, протягом трьох днів «Медіадні Премії імені Георгія Ґонґадзе» обговорювали найважливіші для медійників теми, зокрема: чи є в Україні цензура і самоцензура; хто виживе у битві медіа та соцмереж; чи є у нас поляризація суспільства; иравма і журналістика: як вберегти і вберегтися; виклики для журналістів-розслідувачів і документалістів; як Україні залишатися на шпальтах світових ЗМІ.
У межах «Медіаднів» також відбувся публічний виступ правозахисника, журналіста Максима Буткевича, якого 18 жовтня вдалося звільнити з російського полону.
Під час «Медіаднів» інтерв’юерка Власта Лазур також провела публічне інтерв’ю з кримськотатарським по\літиком, викладачем, політологом та журналістом, заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу (з 2013 року), керівником інформаційно-аналітичного підрозділу Наріманом Джелялом.
Медіекспертка, телеведуча «Еспресо», культурна менеджерка Марія Гурська стала учасницею панелі «Звільнені території та повоєнна Україна: роль медіа у медіації та реінтеграції суспільства», яку модерувала українська письменниця, адвокатка, правозахисниця, телеведуча, радіоведуча Лариса Денисенко. Дискусія стосувалась поляризації суспільства та методів взаємодії з нею.
Учасниками панелі були також редакторка, журналістка, керівниця інноваційних проєктів CID Media Group Наталія Пахайчук, авторка книги «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд», ад’юнкт-професорка й авторка програм kmbs Марина Стародубська та журналіст, медіакритик, креативний директор Lviv Media Forum Отар Довженко.
На думку Лариси Денисенко, коли йдеться про медіацію і практики примирення чи порозуміння, першою йде комунікація. «Особливо, якщо люди по-різному заряджені, особливо, якщо у нас у всіх абсолютно різний досвід проживання війни, абсолютно різний досвід проживання війни нашими близькими. Кожен індивідуальний, має різний поріг того, з чим він справляється або не справляється», – вважає вона.
Зі спостережень Отара Довженка, поляризації суспільства радше немає, але очевидно, що різні групи українців за останні десять років і особливо за останні два з половиною роки проживають дуже різні досвіди, які надзвичайно важко узгодити між собою. «У моєму розумінні чесні розмови про майбутнє, в тому числі в медіапросторі, значною мірою табуйовані. Тому що неможливо припустити вголос, що кінець війни буде відмінним від цілковитої перемоги зі знищенням, розпадом Росії. Тебе звинувачують, що ти за мир на умовах Москви тощо. І це надзвичайно небезпечно, бо у момент, коли бойові дії зупиняться, запуститься цей нищівний процес пошуку винних», – заявив він.
Ще один блок дискусії стосувався взаємодії з українцями, які тривалий час жили в окупації. Наталія Пахайчук наголошує, що роль журналістів полягає у тому, щоб відстежити та проаналізувати медіапростір. «Щоб зрозуміти, в яких умовах росли і формувалися ці люди, що впливало та в який спосіб, що таке та Юнармія врешті-решт. Крим пропав з нашого поля зору, лише одиниці медіа про нього пишуть. І це призвело до того, що у Луцьку хлопець видав мені: «а що там в Криму хіба погано? У мене там бабуся знайомого живе і нічого». Я кажу, як нічого, а порушення прав людини, а що зробили з кримськими татарами, українцями, які там репресії. А він: «Та ну, такого там нема», – ділиться редакторка.
Як зазначила Марина Стародубська, наше суспільство ще з часів Радянського Союзу дуже патерналістичне. «Коли ми даємо платформу людям, яких слухають, важливо, щоб вони говорили про важливість самозарадності. Якщо ми вилізимо з цієї липкої патерналістської трясини, то те, що республіка дала подачку не буде ні для кого вау-ефектом», – вважає вона.
А, на думку Марії Гурської, медіа не можуть встановлювати справедливість. «Тому що справедливість у нашому випадку може настати внаслідок прийняття рішень головами держав та проштовхуванням їхніми суспільствами. Те, що можуть робити медіа – це підводити ці суспільства до прийняття відповідних рішень, надаючи їм правдиву, об’єктивну та неупереджену інформацію», – заявила вона.
Залиште коментар