Щороку тадиційно 17 листопада відзначають Міжнародний день студента. День який святкують усі студенти світу. Для когось День студента – це просто звичайни день в календарі, а для когось – привід зустрітися з друзями і повеселитися. Однак, хто і як би не сприймав це свято, усі, хто пізнав смак студентського життя завжди знайдуть, що цікавого розповісти.
Традиційно, 17 листопада, в Україні та світі відзначають Міжнародний День студента. Цей той день, коли всі студенти навчальних закладів сприймають як почесне свято, адже студентство — це той період, який проходить дуже швидко, однак спогади з нього залишаються на все життя. У цей день спеціально для Фокусу українські зірки розповіли про те, якими були їхні студентські роки.
Victoria Niro
Фото: Максим Лісовий
Українська співачка Victoria Niro, що її навчання і ті самі «золоті студентські роки» випали на пандемію і повномасштабне вторгнення. Однак на першому курсі Victoria Niro встигла стати зіркою аудиторії.
«Одного разу, на акторській майстерності в нас була репетиція зі стільцями. Звучить просто, правда? Але не цього разу! Я була як завжди одягнена в свої улюблені джинси з ланцюжками. Пара закінчилась, і всі збиралися йти, та один із цих ланцюжків зачепився за стільчик так, що я буквально була прикута до нього. І тут почалось… Одногрупники намагалися мене визволити з цієї пастки, але нічого не виходило. Хтось намагався розплутати ланцюжок, хтось піднімав стільчик, а я сиділа і думала про свою безпорадність. Минуло 10 хвилин, потім 20… 30… вже стукнуло 40, а я все ще сиджу! Тим часом мій телефон залишився у сумці, він був на беззвучному, і я не могла відповісти на дзвінки мами. Вона не витримала і приїхала до університету, бо думала, що все, капець – я або загубилася, або цигани викрали І ось вона входить до аудиторії, а перед нею картина: її донька сидить на стільчику, оточена одногрупниками, які безрезультатно намагаються її визволити. Мама стоїть у дверях і не може зрозуміти, що відбувається, а потім починає сміятися зі словами: «Ну, Віка, і от чому я не здивована?» Зрештою, мама допомогла мені звільнитися — розрізали ті кайдани і розійшлись по домах. Але цей день залишився у пам’яті всіх нас надовго. Потім щоразу, коли ми бачили стільчики на парі, всі питали: «Віка, цепури не забула?» — пригадала дівчина.
ІРИНА ПІСТРЮГА
Фото: Пресслужба
Блогерка Ірина Пістрюга пригадала, як будучи студенткою прийшла на пари не підготувавшись, але це не завадило їй вдало списати самостійну роботу, сидячи прямо перед носом у викладача.
«Прошу всіх викладачів та педагогів пропустити наступну розповідь, бо це мій подарунок-лайфхак всім студентам. Колись я не підготувалась до самостійної і зрозуміла: це виклик. Викладач прямо переді мною, суворий, як охоронець, а в мене — лише ручка та тремтіння у пальцях. План був, чесно кажучи, складний, але ефективний. Всі завжди списували на останніх партах, і я вирішила обійти цю систему: списувати на першій. І знаєте що — викладач навіть не дивився на мене, бо як можна списати на першій парті. Тим паче з телефону (так, я люблю ризик). Спіймати мене було нереально, бо я сиділа, як у театрі, де головна роль — майстер-клас зі списування на першій парті», — пригадала блогерка.
НІКІТА КІСЕЛЬОВ
Фото: Пресслужба
Співак Нікіта Кісельов пригадав про кумедний випадок під час іспиту.
«В багатьох інтерв’ю я розповідав, що моя освіта завжди крутилась навколо музики, тому і найбільш курйозні історії зі студентських років завжди були пов’язані саме з музикою. Не знаю, наскільки смішним був цей момент, але я згадую його і до цього дня. Якось під час іспитів перед Новим роком я співав новорічну пісню, яку сам написав. Ми з одногрупниками зробили танцювальну постановку, в якій вони також брали участь. Все було, як справжнє шоу для нашої комісії та для студентів, які прийшли дивитися наш іспит. Ми поставили стіл, накрили його — було, як новорічне застілля. Я встав за ним і почав співати пісню, наче тост. Ми пропрацювали всі рухи: коли сміятися, коли завмирати – все було продумано. Але в певний момент одногрупники почали робити все зовсім інакше та дуже голосно сміятися. І в цей момент я не втримався і також почав реготати під час виступу. Це один з найяскравіших спогадів з тих років», — пригадав співак.
ДАРІЯ ТІЩЕНКО
Фото: Пресслужба
Лікар-дерматолог та косметолог Дарія Тіщенко пригадала, як одного разу в університеті викладач сплутав її прізвище з прізвищем своїх знаоймих і прямо під час екзамену розповідав їй свої історії з молодості.
Пам’ятаю, як на другому курсі наша група здавала модуль із одного дуже цікавого предмету (не можу сказати назву, адже історія пов’язана із завідувачем кафедри). В університеті Богомольця здача модулів, як і загалом навчання, відрізняється від того, що відбувається в інших закладах. До нас ставилися надзвичайно вимогливо, особливо під час здачі модулів. Отже, одного разу, під час здачі модуля з важливого предмета, іспит із якого приймав завідувач кафедри, сталася наступна історія. Підходжу я до викладача, сідаю напроти нього. Він уважно дивиться на мене й запитує моє прізвище. Я без задньої думки відповідаю: «Тіщенко Дарія». Його реакція мене дуже здивувала. Він сказав, що добре знайомий із моїми родичами, розповів кілька історій зі своєї молодості, пов’язаних із ними, сам собі згадав юність, посміявся, порадів… А я весь цей час мовчала. Тоді він каже: «Ну що, Даріє, ти мені нагадала про молоді роки, про те, як весело ми проводили час із твоїми родичами. За це я готовий поставити тобі оцінку за модуль». Варто було побачити його здивоване обличчя, коли після його п’ятихвилинної промови про бурхливу молодість я сказала, що не маю стосунку до людей, про яких він розповідав. Він був дуже здивований, але, на щастя, не сердитий. Однак його бажання поставити мені залік кудись зникло. Я подумала: «Ну все, зараз буде рознос». Але він подякував мені за правду, за чесність і сміливість, зазначивши, що був вражений моїм рішенням сказати правду і не скористатися нагодою швидко отримати гарну оцінку та піти додому. Це був мій свідомий вибір – пов’язати своє життя з медициною. Я люблю навчатися та вважаю за необхідне бути чесною насамперед із собою. Модуль я здала добре», — пригадала Тіщенко.
KUTOVYI
Фото: Пресслужба
Співак KUTOVYI розповів, як будучи студентом хотів влаштуватися на роботу. За його словами, тоді він вирішив шукати роботу ходячи в офіси і пропонуючи взяти його на роботу.
«Згадати щось цікаве та веселе зі студентських років непросто, адже я навчався на інженера в КПІ. У нас завжди була якась гонитва: нескінченні лабораторні, звіти, хронічний брак часу навіть на короткі перерви, не кажучи вже про особисте життя. До того ж я не жив у гуртожитку — перші півтора року їздив у Білу Церкву й назад, тож часто просто вибивався з сил. Зрозуміло, чому пригадати кумедний випадок не так легко. Проте є один спогад, що досі змушує мене трохи ніяковіти через «іспанський сором». Це сталося між другим і третім курсом, у спекотний літній день. Вже з’явилася певна впевненість у собі та бажання знайти першу роботу програмістом, щоб почати заробляти й стати незалежним. Чомусь ми з другом вирішили, що найкращий спосіб — це виділити цілий день і поїздити Києвом, заходячи просто в офіси різних ІТ-компаній із пропозицією найняти нас. Уявіть реакцію HR-менеджерів, коли замість резюме на пошті чи повідомлень у LinkedIn у двері офісів стукали двоє студентів. Вони ж звикли до більш цивілізованих способів пошуку роботи: моніторинг вакансій, надсилання резюме. А тут — живцем, без попередження, з амбіціями та очима, сповненими надії. На той момент це здавалося чудовою ідеєю, і ми щиро вірили, що саме так знайдемо роботу. Зараз я згадую це з усмішкою і трохи соромлюся — наскільки ж наївними ми були», — пригадав співак.
ІРИНА АДОНІНА
Фото: Пресслужба
Інфлюенсерка Ірина Адоніна пригадала свої студентські роки, в період коли вона здобувала медичну освіту.
«Моя перша освіта була медичною, а як всім відомо, студенти-медики — це особливий вид людей. Тому що таке навчання — дуже складна специфіка, яка потребує стійкої психіки, щоб у досить ранньому віці бути готовим до практики в анатомічному залі, психлікарнях та дитячих медичних установах. Але не дивлячись на це — ми мали дуже яскраве життя поза навчанням. У нас був улюблений клуб, де ми часто збиралися, особливо на День студента вечірки тривали всю ніч. І також пам’ятаю, що я започаткувала конкурс краси у своєму університеті й підготовка цих заходів була просто пекельною, ми там і сміялись, і плакали. Тому мені складно виокремити щось конкретне, бо насправді кожен день був веселим.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Григорій Решетнік, Надія Матвєєва та інші розповіли, якими було їх студентське життя.