Хоча багато країн практикують регуляцію популяції диких тварин за допомогою полювання на них, цей метод виявився не таким передбачуваним. Так, мисливці, які регулюють кількість койотів у США, стали причиною різкого зростання їхньої популяції та подальшої міграції.
Нещодавнє дослідження, проведене за допомогою великої мережі з більш ніж 4500 камер спостереження за дикими тваринами, виявило дивовижні закономірності в популяції койотів по всій території США, спростувавши давні припущення про ефективність боротьби з хижаками. Всупереч традиційним уявленням про раціональне використання диких тварин, які схвалюють полювання як метод контролю, результати досліджень свідчать про те, що полювання може ненавмисно збільшити чисельність місцевих койотів, пише ScienceBlog.
У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
Дослідження, опубліковане в журналі Ecography, спирається на дані проєкту Snapshot USA, однієї з найбільших на сьогоднішній день мереж камер спостереження за дикими тваринами, що дозволяє дослідникам спостерігати за поведінкою койотів на різних ландшафтах. «Інтенсивне знищення койотів, безумовно, може скоротити популяцію в короткостроковій перспективі, але воно може також призвести і до появи більш молодих популяцій койотів з більш високими показниками відтворення та імміграції», — пояснив Ремінгтона Молл, доцент Університету Нью-Гемпшира та автор дослідження, зазначивши, що дані показують більшу кількість койотів у районах, де полювання було дозволено.
Зіставивши записи з камер із супутниковими знімками і вдосконаленим моделюванням, команда розробила першу комплексну карту чисельності койотів у США. Ця карта виявила відмінності в динаміці популяції залежно від середовища проживання і присутності великих хижаків. Результати показують, що великі хижаки, такі як ведмеді та пуми, мають більший вплив на контроль чисельності койотів, ніж втручання людини. Роланд Кейс, професор-дослідник з Університету штату Північна Кароліна, наголосив на цьому природному балансі, пояснивши: «Наша робота передбачає, що сприяння відновленню чисельності великих м’ясоїдних, особливо в певних місцях проживання, з більшою ймовірністю призведе до скорочення чисельності койотів, ніж безпосереднє полювання на них людей».
Дослідження показало, що чорні ведмеді особливо ефективні в лісових районах, тоді як пуми обмежують популяцію койотів на відкритих просторах. Крім того, у дослідженні вивчали адаптацію койотів до міського середовища. З’ясувалося, що хоча в центрах міст із високою щільністю населення койотів менше, у приміських зонах їхні популяції можуть залишатися стійкими. У цих районах поєднуються природні ресурси і змінене людиною середовище, що робить їх ідеальними для койотів, схильних до опортунізму.
Крім того, за регіональними даними, найбільша чисельність койотів спостерігається на південному заході США, в той час як на північному сході їх порівняно менше, що свідчить про поширення виду вже й на нові території. У дослідженнях динаміки дикої природи часто підкреслюється, що зусилля з видалення тварин можуть ненавмисно сприяти зростанню їхніх популяцій. Наприклад, подібна репродуктивна компенсація спостерігалася в деяких популяціях оленів і кабанів, де збільшення народжуваності слідувало за зусиллями з контролю їхньої чисельності з боку людини.
Раніше Фокус писав про клопів-вбивць, які використовують смертоносний інструмент для захоплення здобичі. Вчені виявили рідкісний приклад комах, які використовують додаткові інструменти і хитрість, щоб здолати суперників.
Також Фокус писав про те, що величезні «павуки-скромники» стрімко поширюються багатьма містами. Багато людей відчувають, м’яко кажучи, неприємні відчуття, стикаючись із павуками. Людям з арахнофобією варто приготуватися, адже вчені попередили, що великий і страшний представник цього сімейства дедалі стрімкіше поширюється планетою.