Успіх «системи» Трампа віддзеркалює політичну, соціальну та культурну поляризацію американського суспільства – експерт
Олег Шамшур розповів, що стало основою політичної кар’єри нового президента США.
Дональд Трамп виграв президентські перегони в США та стане новим очільником Білого дому на наступні кілька років. Причини, з яких новим президентом американці обрали скандального республіканця, пояснив експосол України у Сполучених Штатах Олег Шамшур у статті «Чому переміг Трамп і чим тепер ризикує Україна».
«Уже зараз зрозуміло, що «феномен Трампа» не можна зводити до випадкового збігу обставин, специфіки виборчої системи США або прорахунків суперників на виборчих перегонах на кшталт обмовки Джо Байдена, що прихильники Трампа є «сміттям». Успіх «системи» Дональда Трампа віддзеркалює політичну, соціальну та культурну поляризацію американського суспільства на основі глибоких соціально-економічних зсувів», – пише Шамшур.
Автор пояснив, що зараз у США відбуваються радикальні демографічні зміни, зокрема:
змінюється етнорасовий склад населення;
дедалі більший вплив на життя країни чинять нові покоління американців (так звані millennials і Generation Z);
зростає питома вага іммігрантів.
Відповідно склад електорату також стає іншим. І це стосується як країни загалом, так і окремих штатів.
Водночас важливі структурні зміни відбуваються й в американській економіці. Зокрема, триває її деіндустріалізація, що стає причиною деградації цілих секторів. Наслідком цього процесу стає посилення фрагментації суспільства. Воно ділиться на тих, хто сповна використав можливості «нової економіки» і тих, хто опинився на маргінесі суспільно-економічного життя. Крім того, у США, додає Шамшур, збільшується розрив у доходах усередині американського соціуму, погано працюють звичні соціальні «ліфти», певною мірою нові еліти й основна маса населення живуть у паралельних світах, мають різні соціальні та культурні цінності.
«Базою для політичної кар’єри переможця нинішніх президентських перегонів стало те, що він досить рано зміг вірно зрозуміти настрої невпевненості й навіть остраху свого ядерного електорату, що складається з нижчих категорій середнього класу — білих американців без вищої освіти, які дуже болісно сприймають руйнацію звичного способу життя й загрози для «традиційних цінностей» із боку ліберальних еліт», – пише автор.
За його словами, Трамп зміг створити для себе імідж аутсайдера та стати рупором настроїв глибинної «справжньої» Америки. Зокрема, він озвучує спрощені й демагогічні, але зрозумілі для неї відповіді на актуальні питання повсякденного життя. Останнім часом, додає Шамшур, до цього образу додався ще й наратив, нібито Трамп – це жертва «політично мотивованих переслідувань». І цей наратив зробив міцнішим зв’язок республіканця з його фан-клубом.
«Під час виборів йому вдалося не лише мобілізувати свою базу, а й мотивувати тих виборців, які зазвичай не беруть участі в голосуванні, але поділяють його погляди. З іншого боку, Камала Гарріс, вочевидь, не зуміла перетягнути на свій бік республіканців, яким Трамп не подобається, але які не готові підтримати політичних опонентів. Більшість американських виборців надає перевагу колишньому президенту у вирішенні пріоритетних для них питань — економіки й імміграції», – вказує Шамшур.
За словами автора, на користь Трампа зіграла така собі ностальгія американського загалу за рівнем життя за його каденції. Остання ж була ще до пандемії Covid-19. Тоді як демократів не врятували аргументи щодо позитивних макроекономічних показників, посилення лідерства США у світовій економіці, істотне зниження рівня інфляції, ухвалення важливих законів в інтересах американських робітників і середнього класу.
«Всі вони нівелювалися невдоволенням американців стосовно підвищення цін на базові товари, пальне та житло. Переважна більшість американців вважає, що ситуація в країні є поганою й США розвиваються в невірному напрямку: ці настрої відповідають украй песимістичній, майже апокаліптичній риториці передвиборчих виступів республіканського кандидата», – йдеться у статті.
Шамшур зазначає, що Трамп зміг витиснути максимальні політичні дивіденди з імміграційної кризи. Зокрема, на останньому відрізку президентських перегонів він перетворив її на основний елемент атак на кандидатку від демократів та свою головну опонентку Камалу Гарріс. Останню Джо Байден свого часу призначив відповідальною за впорядкування ситуації в цій сфері.
«Він успішно просував тезу про безпосередню відповідальність за кризу чинної адміністрації, яка виявилася нездатною зменшити кількість нелегальних іммігрантів і подолати хаос на кордоні. Протягом усієї кампанії сам кандидат і члени його команди всіляко підігрівали негативні емоції пересічних американців, регулярно вдаючись до образливих, відверто ксенофобських висловлювань і часто поширюючи фейкову інформацію про іммігрантів. Значна частина американців підтримує намір Трампа здійснити масові депортації нелегальних іммігрантів», – підсумував Шамшур.
Автор переконаний, що повернення Трампа до Білого дому створює для України реальні ризики. Зокрема, республіканець не вірить у можливість перемоги України та не докладатиме надзусиль для її досягнення. Водночас за його словами, не можна виключати й можливості, що на республіканця вплинуть такі фактори, як небажання виглядати в очах американців і світу «слабаком» чи «посіпакою Путіна», а також китайський слід у війні Росії проти України. Однак враховуючи волатильність Трампа, його поведінку не можна передбачити.