На ютуб-каналі Українського жіночого конгресу вже опублікували відео з церемонії нагородження. Зауважимо, нагороду імені Мері О’Хейген вручають за визначні досягнення у сфері розвитку гендерної рівності та жіночого лідерства.
Парамедикиню Ірину Цибух відзначили, зокрема, за героїчні зусилля з порятунку бійців на фронті, постійно ризикуючи власним життям під час евакуацій.
Сила, патріотичність, виховання, краса – справжній еталон сучасної українки. Наша номінантка – це людина, з якою ти готовий йти у найважчий бій. Це краса, сповнена цінностей. У свої 25 років вона мала попереду дуже тривале життя, натомість вона обрала неймовірно важкий, але по-справжньому гідний шлях – шлях госпітальєра, шлях захисників і захисниць,
– наголосила співзасновниця УЖК, народна депутатка України Марія Іонова.
Відзнаку прийняла мама військовослужбовиці Оксана Цибух.
З вами сьогодні тут мала бути Іринка. Вона була компетентна у багатьох сферах, але її життя, як і тисячі інших, забрала Росія. Як казала Іринка, смуток за людьми, яких ми втратили, накладає на нас відповідальність. Це відповідальність живих перед мертвими — свідчити про те, що трапилось, і про зло, з яким ми стикнулись. Надскладне завдання для нас з вами — працювати за себе і за них,
– зазначила мама Ірини.
Вона до того ж процитувала слова та роздуми доньки про українську освіту, важливість пам’яті та вшанування полеглих героїв, а також про те, яке майбутнє повинно бути у державі.
Бойова медикиня Ірина Цибух посмертно отримала відзнаку УЖК за жіноче лідерство: дивіться відео онлайн
Що відомо про Ірину Цибух
До повномасштабного вторгнення львів’янка працювала журналісткою та менеджеркою реформи Суспільного. Окрім своєї журналістської роботи, Цибух проводила медіатренінги та розвивала освітні ініціативи у віддалених районах Донецької та Луганської областей. У лютому 2022 року жінка приєдналася до добровольчого батальйону «Госпітальєри», де очолила медичний екіпаж. Водночас відомо, що Ірина почала їздити на передову як парамедикиня ще у 2017 році.
Цибух загинула 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку, за кілька днів до 26-річчя. Ірину поховали на Марсовому полі у Львові.